Речення зі вставними конструкціями.

Ти виростала квітла й наливалась і втілилась в медвяний виноград.

Ні ти не вмреш ти щастя поховаєш під білим покривом несправджених надій.

Квітки цвітуть і золотом багряним немов вогнем долина зайнялась.

Мріє та ж ми вже навік попрощалися

Ой Дніпре мій, багато, ти, батьку, у море носив козацької крові.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою.

Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте.

Йди в тисячоліття, рідна мово, до сердець і душ людських доходь.

Не рівняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами.

Я не розчарувався, пане генерал. Край вартий того, щоб ради нього ставити на карту наш капітал.

Дорога Ксенія Петрівно, сувора і вимоглива вчителько, я бачу велику турботу у ваших очах.

Вчителько моя, зоре світова, звідки виглядати, де тебе знайти?

Не шуми ти, лугу, і не гасніть, далі!

Ти припав, мій син, до лиця мудрої кринички польової.

Мій отчий дім незабутній, зі мною скрізь твоє тепло.

За руку беру тебе, слово, як юнку, як рідну дитину, на руки беру.

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса 

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів 

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань 

впевненість або невпевненість;

емоції мовця;

 порядок викладу думок та зв'язок їх між собою

 джерело повідомлення.

У кімнаті здається нікого не було.

 Наприкінці зими порожнім здається листяний ліс.

Я на жаль ніколи не був у тайзі.

 На жаль ми так і не вибралися на море.

Видно, борсук знав, коли достигають плоди (М. Стельмах).

Грек знову міг зустрітися з тобою, що він, до речі, і зробив (Л. Костенко).

Понад Дніпром козак іде, може, з вечорниці (Т. Шевченко).

Троїстої, на жаль, я не застав музики... (М. Рильський).

Припливайте до колиски, лебеді як мрії (В. Симоненко).

Гей джуро, глянь! Та їх там ціла сотня (Л. Костенко).

Я не тебе люблю, о ні, моя хистка, лілеє (І. Франко).

Не раз у сні являється мені, о люба, образ твій, такий чудовий (І. Франко).

Буває вечірня зоря золота буває рожева. (Олесь Гончар).

Буває собаки й самі бігають по полях (М. Вінграновський).

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває (Т. Шевченко).

Цей хлопець буває тут частенько.

 додатками

присудками

обставинами

не виступають членами речення

 Розцвітай, ти веснонько, красна, духом творчості все онови. 

Благословенні, ви, сліди, не змиті вічності дощами мандрівника Сковороди. 

  Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, розвійтесь, як тихе зітхання! 

Україно! Ти моя молитва! 

Ти в мені запалила … кохання

Здалеку виднілися привокзальні …

… зігрійте мою душу охололу.

… не виходять мені з голови

Саме … відбивались у вікнах.

3 морозивом, вийдіть з автобуса !

3 кошиком, не порвіть мені панчохи !

Дітки, ви виходите на наступній зупинці?

У зеленому капелюсі, пройдіть уперед.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

О кучері ясні і очі Беатріче, чого ж ви в тьмі моїй неясні і смутні?

Там в борі вітер листям шевеліє: Пречиста Діво, радуйся, Маріє!

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, згиньте в темній безодні навіки!

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

першому

другому

третьому

четвертому

По-перше, отже, однак.

Певно, ймовірно, може.

На сором, чого доброго, слава Богу.

Між нами кажучи, зрозумій, даруйте.

Нестримний і гарячий очевидно

 жорстокий, свавільний, хитрий і підступний, він наскрізь пронизував, пропікав її чорними очима (В. Чемерис).

 Грошей розуміється

 в нього не було ані шеляга, та це ніскільки не турбувало (М. Івченко).

Розуміється

 як вовк на зорях (Нар. творчість).

Для мене очевидно

, що Ви не бережетесь, не слухаєте, певно, добрих порад (М. Коцюбинський).

Потилична частина черепа випиналася і здавалося робила голову заважкою (А. Азімов).

— Справді, міс Феллоуз? Тоді треба потренуватися, щоб виглядати бадьоріше (А. Азімов).

Мені, звичайно, завжди доводиться переконувати людей не брати зразків (А. Азімов).

Мабуть, я вважала його за людиноподібну мавпу (А. Азімов).

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу, і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.