Речення зі вставними словами (словосполученнями, реченнями)

Чумак іде, подивиться та й голову схилить.

На Ласочко  це ти спіймала!

 У садочку в холодочку гарна мати молода возить донечку в візочку.

 Літа орел, літа сизий попід небесами.

Неси ж мене коню по чистому полю!

Біла чайко що кружляєш над водою?

 Чого ж спіткнувся сивий коню?

 Зоре моя вечірняя зійди над горою.

Де ти Лесю?

Ой, як же далеко ти завтра.

Ви йдіть сюди!

Учітеся брати мої думайте, читайте.

Не збавляй собі сну, не дивись у той бік, моя пташко!

 Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

А ти голубонько, ти кралечко моя поки співаєш на калині, то й весело мені!

Бач Оксана, я жартую, а ти й справді плачеш.

 основна функція звертання – привернути увагу співрозмовника;

звертання, що стоїть на початку речення, виділяється комою або знаком оклику;

 звертання, що стоїть у середині речення, виділяється тире;

 у фольклорі, в художніх творах звертаннями можуть бути назви тварин та неживих предметів.

Видно, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався до яблунь і кислиць.

В калині, кажуть, материна любов і мудрість.

 Грек знову міг зустрітися з тобою, що він тепер, до речі, і зробив.

На жаль, частіше доводилося інструкції штудіювати.

Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці.

На жаль, качка почала старіти, і не всяка їжа йде їй на здоров’я.

Отже, лелека переламав крило, а тому й не зумів одлетіти до вирію.

Здається такий мороз стоятиме довіку.

Ніколи, звичайно ж не було на цьому військовому судні закоханої пари.

Аж тоді Климко зрозумів, що цей солдат, який, очевидно, був чехом, боїться партизанів.

А капітан виявляється, не тільки останнім покидає палубу корабля, він останнім покидає й домівку.

 А, може, ти залишишся ще на день?

У променях вечірнього сонця сніг здається рожевим.

 Здається ми з вами десь зустрічались.

 Здається вічністю буття маленька мить.

 На світанку вода в озері здається бузковою.

Олена Левківна вибрала собі книжечку (вчора тільки прийшла, ще навіть штампа бібліотечного на ній не встигли поставити) про новинки селекції.

Ми повертаємось додому лісом, мимо страшного дуба-громовиці, в нього колись грім ударив і висушив, а тоді продираємось ліщиною, і мені хочеться намацати в пітьмі хоч один кім’яшок горіхів.

І хоч життя тут було ще неспокійніше, були такі дні, що їм і зовсім треба було виселятися за межі полігону, проте Галя й до цього всього призвичаїлась, обвиклася.

У затінках попід ліщиною, рибалки тут щоосені вудлища собі ріжуть, зелені шпичаки конвалій.

 припущення;

зв’язок з попередньою думкою;

джерело повідомлення;

 впевненість.

звертання ставиться у називному відмінку;

вставними називаються конструкції, які виражають ставлення мовця до висловленого ним повідомлення;

звертання виконують синтаксичну роль членів речення;

 вставні слова у реченні бувають додатком.