Речення зі вставними словами, словосполученнями

Тобі, земле моя рідна і велика, матінко велична, мої всі поривання.

Земля не може жити без сонця.

Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа.

Там, кажуть, з гір усю країну видно.

На жаль, у мене нема знайомих у Києві.

Ой не сійтесь, сніги.

Всяке трапитись може на довгім віку.

Видно шляхи полтавськії і саму Полтаву.

Поки живий, я хочу справді жити.

Цить, доню, цить.

Здається вічністю буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсила.

А за дверима така ніч і, мабуть, зоряна.

І ось, нарешті, вершина.

На щастя, її запросила до себе наша старша тітка.

Десь надсадно, як на заріз, ревіло теля, очевидно, загубивши матку.

Голос його був не рокований, а, навпаки, бадьорий та глузливий.

Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна.

Ой піду я степом, лугом, заспіваю - може, доля й відгукнеться в темнім гаю.

На щастя, літак ішов по курсу майже на схід.

Але шнур, очевидно, не загорівся, бо знову мигнув огнем.

Взагалі, мені здається, що люди стали начебто згуртованішими.

Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе - саме прийде.

Мабуть, людині не можна відриватися від рідного берега.

На жаль, чудес на світі не буває.

І того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Вершники, здавалось, зрослися з підібраними грудастими кіньми.

Він, правду мовлячи, не почував ніякої охоти вчитися грі на фортепіано.

Та й, між нами кажучи, не дуже й заснеш, коли таке гарчання під боком.

І, справді, світало вже.

Певності, звичайно, не було.

Отже, не пускайте слів попереду думки.

Така, здається, й я була торік.

Люди різне [...] про цей випадок.

[...] людині властиво помилятися.

У народі [...] мовчання це золото.

Брехню [...] різними словами а правду тільки одним.

Полювання, як ви потім побачите, потребує багато часу.

Того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

І мовчала струнка дорога, що здавалося в небо вела.

Видно, не дуже до смаку прийшлась йому мужицька арифметика.

До мене приходила, зокрема, Аліна.

Нарешті над озером зійшло сонце.

А втім, відповіді на це питання поки що немає.

Сергій, утомившись мабуть, переплутав номер.

Юля проте нічого не знала.

Про це давно говорили, проте Богдан не знав.

Проте Марина нічого не розуміла.

Проте мені ще є над чим працювати.