Речення зі звертання, вставними словами.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала і водила мене у поля край села.

Лисенко, чудовий піаніст, надзвичайно точно передав твори Шопена й Ліста.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою.

Заграй, сивий Дніпре, вітрами подми, щоб бачили ми твої хвилі ревучі.

Здається відлунює загадковий і заспокійливий рай, де загояться найболючіші рани.

Колись наш пращур теж напевно зупинявся на Київській горі й навіки вподобав це місце.

Важко мабуть доводиться кораблеві, що опинився в зоні тропічного тайфуну.

Вже дев’ять століть людям здається, що бані Софійського собору сягають неба.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.

Розв'язати проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

Знала я дочко за ними принаймні три чесноти.

О ні … Являйся зіронько мені хоч в сні.

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим.

Я люблю твоє майво зелене і Донбас і Каховку ясну.

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.

Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?

Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

Комами відокремлюємо вставні слова від усіх попередніх сполучників, крім сполучника або.

Відокремлюємо вставні слова від відокремлених зворотів, якщо вони стоять на початку або в кінці цих зворотів

Вигуки від звертання відділяються комами.

Якщо звертання стоїть у кінці речення, його відокремлювати не потрібно.

Особові займенники ти, ви, які стоять при звертанні, до групи звертання не входять і комами не виділяються.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Ти знаєш що ти людина?

Щиро дякую Вам за гостинність.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Я п’ю тебе сонце твій теплий зцілющий напій.

Завтра поїдемо мабуть твоїм човном.

Становище здавалося не таким скрутним. правильно

Трапляються часом нещастя.

Я зроблю це сама адже нікому іншому дозволити цю справу не можу.

Можливо справа в тому що людині не можна відриватися від рідного берега?

Невпевненість

Послідовність думок

Джерело інформації

Актуалізація уваги

Емоційна оцінка

Невпевненість

Послідовність думок

Джерело інформації

Актуалізація уваги

Емоційна оцінка

Невпевненість

Послідовність думок

Джерело інформації

Актуалізація уваги

Емоційна оцінка