Речення зі звертаннями, вставними словами. Речення з відокремленими членами

іменником у Н. в. однини та З. в. множини

 іменником у Кл. в однини та Н. в. множини

 іменником у З. в. однини та Н. в. множини

займенником у Н. в. однини та множини

вставними

звертаннями

відокремленими

однорідними

Море було тихе, безмежне й несказанно красиве (Ю. Збанацький).

Он там, на горбочку, має бути весела батьківська хата (Ю. Макрієв).

Звісно, то скрипіли охоплені полум’ям осені дерева (М. Стельмах).

Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, розвійтесь, як тихе зітхання! (І. Франко).

виступають підметом

виступають означенням

не виступають членами речення

виступають присудком

То як вам земляки живеться?(В.Дворецька)

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться. (Н.Забіла)

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.(М.Луків)

Місяць козацьке сонце .(Народнатворчість)

Навіть медуза знає заздалегідь, що буде буря на морі (В.Сабунаєв).

Хоч на чверть кроку проте попереду (С.Журахович)

Старі дуби спасибі вам за осінь (Л.Костенко).

Звичайно дорога нам теж не килимами була встелена (О.Гончар).

до речі, без сумніву, на мій погляд

нібито, по-перше, на радість

 навіть, на жаль, між нами кажучи 

начебто, наприклад, уявіть собі

Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ (М.Рильський).

Пам"ятки української вишивки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть (О.Гасюк).

Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск (В.Симоненко).

 Може у вас знайдеться цікава книжка?

Того дня на дорогах, як навмисне, були затори.

Тепер ти, очевидно, можеш передумати їхати.

Може, у вас знайдеться цікава книжка для мене?

Таким чином, культорологія пов"язана з багатьма науками.

Коми для виділення порівняльного звороту

Коми між частинами складного речення

Коми для виділення вставного словосполучення

Коми між однорідними членами речення

Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога (О. Гончар).

Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку (О.Стороженко).

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім'я мого рідного міста (О.Гончар).

І ось, нарешті, вершина (О. Гончар)

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік (О. Корнійчук).

Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості.

Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі (Остап Вишня).

Увечері, справді, пішов дощ (Ю. Смолич).