Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ 

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя 

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив 

Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса 

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів 

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань 

Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію.

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях.

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне.

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий.

О поле, й дорого, і річко, й узлісся зелене! Ви в серці у мене.

О незвичайна, чародійна мово,

Хоч пронеслася молодість громово,

Твій звук у мене в серці не затих.

О Львове батьку мій камінний, знаю,

Як мучила тебе страшна жада в бою,

коли напасницька орда

Топтала й роздирала Русь безкраю.

За все тобі спасибі, низький уклін о земле, наш уклін! 

 Розцвітай, ти веснонько, красна, духом творчості все онови.

Благословенні, ви, сліди, не змиті вічності дощами мандрівника Сковороди. 

Розвійтеся з вітром, листочки, зів'ялі розвійтесь як тихе зітхання! 

Україно! Ти, моя молитво! 

Часом переконливішим здається чиєсь фантастичне припущення, що всі ми пришельці з далеких планет.

У реченні виділено вставне слово, яке з обох боків треба виділити комами.

Петрів ешелон був одним із останніх, а може й найостанніший.

У реченні немає вставних слів. 

Старому видно було ніяково за те, що виявив перед незнайомою людиною слабкість.

Виділене слово є вставним, його треба відокремити комами, 

Буває вечірня зоря золота, буває рожева, а ця ось багрянисто-туманна.

У цьому реченні виділено вставні слова, їх треба виділяти комами.

Місцем у реченні

будовою

вони містять у собі додаткове повідомлення

інтонацією та розділовими знаками при них

Якщо козаки бачили в морі турецьку галеру, їхні чайки миттю шикувалися у формі півмісяця (М. Слабошпицький).

Кажуть сніг на полі — хліб у коморі (Народне прислів’я).

Даруйте на слові мені важко вас зрозуміти (Панас Мирний).

Вирішили ми з паном, або вирішив пан зі мною, впіймати того клятого сома! (Остап Вишня)

Пробач мені, пісне, непрохані сльози!

Речення просте, спонукальне, окличне, односкладне, неозначено-особове, поширене, повне.

Алхіміки, відомо всім, віками шукали філософський камінь.

Речення просте, розповідне, неокличне, стверджувальне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставними словасполученням.

Буває, іноді дивлюся, дивуюся дивом.

Речення розповідне, просте, односкладне, поширене, повне, неускладнене.

Справді, острівець наш був схожий на розкрилений легкий вітрильник.

Речення розповідне, неокличне, стверджувальне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом справді, яке виражає впевненість.