Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ 

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя 

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив 

Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса 

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів 

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань 

Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію.

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях.

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне.

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий.

 Розцвітай, ти веснонько, красна, духом творчості все онови.

Благословенні, ви, сліди, не змиті вічності дощами мандрівника Сковороди. 

Розвійтеся з вітром, листочки, зів'ялі розвійтесь як тихе зітхання! 

Україно! Ти, моя молитво! 

Часом переконливішим здається чиєсь фантастичне припущення, що всі ми пришельці з далеких планет.

У реченні виділено вставне слово, яке з обох боків треба виділити комами.

Петрів ешелон був одним із останніх, а може й найостанніший.

У реченні немає вставних слів. 

Старому видно було ніяково за те, що виявив перед незнайомою людиною слабкість.

Виділене слово є вставним, його треба відокремити комами, 

Буває вечірня зоря золота, буває рожева, а ця ось багрянисто-туманна.

У цьому реченні виділено вставні слова, їх треба виділяти комами.

Місцем у реченні

будовою

вони містять у собі додаткове повідомлення

інтонацією та розділовими знаками при них

Якщо козаки бачили в морі турецьку галеру, їхні чайки миттю шикувалися у формі півмісяця (М. Слабошпицький).

Кажуть сніг на полі — хліб у коморі (Народне прислів’я).

Даруйте на слові мені важко вас зрозуміти (Панас Мирний).

Вирішили ми з паном, або вирішив пан зі мною, впіймати того клятого сома! (Остап Вишня)

 Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, помер на панщині (Т. Шевченко).

Не можна кажуть людині помолодшати, а подобрішати завжди можна (О. Гончар).

Вітер, здавалось, дужчав, принаймні очерет шумів так, що заг­лушив навіть думки (М. Коцюбинський).

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс(Ліна Костенко).

 поставити кому

не потрібно розділовий знак

поставити знак оклику

Зласкався доле над моїм народом.

Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід.

А не йдете чорні бурі і злі вітри на вечерю, то йдіть собі в безвість!

Тебе я слухала б довіку куме мій.

Пан здавлося був ладен з'їсти Миколу очима.

Не раз бувало гірко нене.

От бувало слухаю на відстані.

Люди одначе не розходяться.