Робота з текстом. Навчальне читання мовчки

Під чужим ім’ям

В історії науки ХХ століття доля цього вченого унікальна. Батьківщина підготувала своєму генієві роль ізгоя. Зате його ім’ям у світовій науці названо трасу, якою людина вперше дісталася Місяця – “траса Кондратюка”. Проте справжнє ім’я видатного винахідника, як з’ясувалося, було іншим... Звали його Олександр Шаргей.

У рік народження Сашка його батько був студентом Київського університету імені Святого Володимира. Мати – вчителькою французької мови й географії Києво-Подільської жіночої гімназії. Обоє батьків брали участь в організації антиурядової студентської демонстрації у Києві. Матір, заарештувавши, кинули до Лук’янівської в’язниці. Батько, рятуючись від переслідувань, сховався у Полтаві, в своєї матері.

Дізнавшись про вагітність молодої вчительки, тюремники випустили її на свободу. Проте з в’язниці вона вийшла з тяжким психічним захворюванням.

Мати, хоч і пережила батька, з психіатричної лікарні вже не вийшла. Сашка, сироту при живих батьках, у Полтаві виховували бабуся та її чоловік.

 На вступному іспиті до гімназії Сашко виявив такі знання, що його прийняли відразу до третього класу. Закінчивши гімназичний курс, юнак вирушив до Санкт-Петербурга, де вступив до Політехнічного інституту.

Йшов І916 рік. Перша світова війна була в розпалі, але студентові Шаргею належала відстрочка від мобілізації. Запечатаний сургучем казенний пакет спізнився, і цього вистачило, щоб Олександра забрали до війська.

Очікуючи відправлення на фронт, юнак працював над... космічними дослідженнями. Студент Шаргей створив креслення космічного апарата. Працював допізна, спав - тільки на підлозі у спальному мішку з тоненької ковдри. Працюючи над космічними теоріями, він не забував готувати себе до міжпланетного польоту: привчався зносити холод, голод, незручності.

На Закавказькому фронті теоретик космонавтики став командиром кулеметного взводу. Вже тоді він на все життя зненавидів війну.

Відбувся Жовтневий переворот. Завирувала громадянська війна. Світ розколовся на білих і червоних.

З білогвардійського війська Сашко Шаргей втік за першої ж нагоди. Дістався Полтави, але тут було небезпечно: у місті квартирував німецький гарнізон. Подався до Києва, який невдовзі захопили денікінці. Розвантажував вагони, і, мерзнучи в неопалюваній бібліотеці, робив розрахунки, описи, креслення.

Під загрозою розстрілу в Києві було оголошено мобілізацію. Ученого за покликанням, пацифіста за переконаннями, силоміць забрали до війська. З цієї миті для радянської влади він назавжди став денікінським офіцером, класовим ворогом.

Коли Київ захопили більшовики, Олександр Шаргей утік. Перебуваючи думкою в зоряних світах, перелицьований прапорщик животів на найчорніших роботах, заробляючи на хліб щоденний мастильником і зчіплювачем вагонів на залізничній станції. Ночами креслив космічний літальний апарат, іменуючи його вже по-сучасному – ракетою. Кресленням, створеним руками, що не відмивалися від машинної олії, пізніше судилося потрапити до Бібліотеки Конгресу США, а звідти – у проект “Аполлон”, відкривши людству шлях на Місяць.

У 1921 року друзі роздобули Шаргеєві метрику на ім’я Георгія Васильовича Кондратюка, який народився в Луцьку 8 вересня 1990 року. Про людину, чиїм життям він мав тепер жити, Шаргей знав дуже мало. Лише те, що 1921 року студент юридичного факультету Юрко Кондратюк помер від сухот. Зате на запитання анкети “Чи служили в білій армії?” колишній Олександр Шаргей міг сміливо відповідати: «Ні!»

Після зміни прізвища Шаргею необхідно було сховатися подалі від місць, де його знали. Так псевдо-Кондратюк з’явився у Західному Сибіру на будівництві елеватора Північнокавказької залізниці. Тут він винайшов і збудував пристосування для завантаження у вагони зерна, лічильники для автоматичних вагів... Новатор в усьому, Кондратюк спроектував за принципом російської “избы” і збудував майже без цвяхів найбільший у світі дерев’яний елеватор на 10 тисяч тонн зерна.

Саме винаходами в елеваторній справі вчений, тепер уже Юрій Кондратюк, заробив кошти на видання власної книжки “Завоювання міжпланетних просторів” накладом 2 тисячі примірників.

Частину тиражу вчений пустив у вільний продаж. Очевидно, до Бібліотеки Конгресу США книжка потрапила саме тоді, адже в роки першої п’ятирічки в СРСР працювало чимало американських спеціалістів.

Невдовзі “чорний ворон” доставив Кондратюка до внутрішньої в’язниці ОГПУ. Новаторство обернулося двома томами кримінальної справи. Обвинувачення стандартне: шкідництво. Будував без цвяхів? Це щоб швидше розвалився соціалізм!

З камери Кондратюк вийшов без зубів, так і не підписавши сфабрикованих обвинувачень. Вирок: три роки концтаборів. Дивом концтабір замінили так званою шарашкою. Певно, на той час пересадили стільки народу, що бракувало інженерних кадрів.

Після ув’язнення Кондратюк побував у Москві. Тут відбулася його зустріч з Сергієм Корольовим, керівником ГІРДу (абревіатура від російського “Группа изучения реактивного движения”), колиски радянської космонавтики. Корольов запропонував Кондратюку місце головного теоретика. Здавалося б, дійшли згоди. Але коли заввідділом кадрів поклав перед Кондратюком товстелезну анкету, той з тугою відвернувся до вікна. Він миттєво збагнув: цього разу до його минулого докопаються. Тож – на загальний подив – відмовився.

21 червня 1941 року Кондратюк востаннє відзначив свій справжній день народження. Йому сповнилося сорок чотири ( за паспортом – сорок один).

У гуркоті перших тижнів війни учений не домагався броні, не ховався від мобілізації. Записався добровольцем до народного ополчення.

На ту війну першовідкривач місячної траси пішов телефоністом. В одному з боїв під Москвою він зник, ніби розчинився в космічному просторі...

На планеті Земля від нього не залишилось нічого, навіть могильного горбка.

І все-таки його зоряна година настала – перший із землян ступив на курну поверхню місяця. А полтавський гімназист Сашко Шаргей мріяв, що тією людиною стане він сам. І все життя серйозно готувався до космічного польоту... (За І. Малишевським;  800сл.)