Розділові знаки між частинами безсполучникового складного речення. Тренувальний тест

Василь Кравчина, поранений в руку, одступав по дорозі з групою добре озброєних бійців, і тяжкий сором і гнів розтинали його душу.

Роман йшов улицею: йому треба було до тестя.

Отець Яков подивився, потім повів очима вгору по стіні, зітхнув, скрутнув головою і нічого не сказав.

Покуть, де за традицією мали рясніти образи, був зовсім порожній.

Пропливали широкі сірі неорані українські лани, розбиті возами, зруйновані міста і чорні вікна спалених домів.

Отець Лісовський лякав гріхами й грозив карами всім без винятку, він чіпляв гріхи до всього сущого…

Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка й померла.

Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

Гуде ліс сухо подзвонюють мідним листом дуби співають сосни у високості під ногами тугі мов литі жолуді.

Поволі чвалали курними степовими шляхами сірі воли рипіли вози погейкували погоничі.

Замовкла пісня поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати.

Частина саду являє собою крутий рельєф вона найменш упорядкована й справляє враження екзотичного лісу.

Трубив у свій ріг буяла весна.

Пригріло сонечко обсохла земля потягло орача в поле.

Отаман мене не скривдить чоловік він шанований.

Тільки піде дощ одразу все оживає навкруги.

Від серця відлягло: хмара покотила за обрій важкі громи, викрешуючи довгі блискавки.

Верби сплакували листям, їхні золоті сльози гнало за водою.

Могутні крила розпростуються для лету; їх не спинить ніяка сила у світі.

Чайка сідає у воду – чекай доброї погоди.

Я підбіг до чайки, узяв її за крило: пташка була ще тепла, між білим пір’ячком на грудях чорніла ранка.

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати й землею: безмежний степ став ущухати, корився, ніжнішав.

До самого виру під’їжджати небезпечно; підмиває лід.

Дощик перестав: усе навколо запахло, посвіжішало, заблищало.

Прийшла й сіла кінець стола своїми білими руками меду батькові наливала й розмовляла.

Художній живопис Григора Тютюнника виникав на ґрунті народного життя звідси письменник черпав прикметні риси своїх героїв, сюжети й багатство мови.

Рослинний і тваринний світ ховав у собі багато такого цікавого, невичерпного кожен день вражав усе новими несподіванками.

А наприкінці весни підуть вечірні концерти то солов’їне подружжя навчатиме співу вже своїх малих.

Бери до серця і затям душа творця не переквітне.

Запорозька Січ підтримувала в народі дух свободи патріотичної лицарської доблесті звідси козацтво розлилось по всій Україні.

Бачу хвиля іскриста грає вільно на синьому морі.

Землі кланяйся низько до хліба буде близько.

Душа річ тонка до неї ключів особливих не треба.

Бучне весілля справили од її двору аж до церкви червоною китайкою вислали срібними кубками гостей частували.

Він вважав себе багатим є молодість є сила є нестерпне бажання працювати.

А тим часом із діброви козак виїжджає під ним коник вороненький насилу ступає.

Я глянув і здивувався ще дужче тато намалювали коня.

Зима білі сніги метуть хурделиці від морозу лунко тріскається лід на річці.

Пам’ятайте при старших годиться мовчати премудрих слухати старшим підкорятися.

Кинулись до води тільки вінок маковий плаває кружиться.