Складне речення з різними видами зв'язку

Кожен знає: дорога життя - то не килим пуховий, і нехай упаду я, та знову і знов підведусь.

Сім речей осоружні й гидкі Богові: горді очі, брехливий язик, умиті безневинною кров'ю руки, сповнене лихими задумами серце, спрямовані до зла ноги, фальшиві свідчення та чвари між братами.

Хай оживає істина стара: людина починається з добра.

Живемо в такий час, коли йде вирішальна боротьба за людину, її майбутнє, коли потребує підтримки людський дух.

Писанкарство - одне з найоригінальніших видів народного мистецтва.

Гострий струмінь морозного повітря, осяяні в домах вікна, чиїсь голоси, дзвінки звощика.

Настя заглянула в щілину, ще й пальцями полапала гострий рубець коло дверей проти защіпки, чи не стерся він часом.

Хочеш вік прожити немарно ти - вищої шукай собі мети, щоб за тебе більшою була: за великою зростеш і сам, з нею воля духові й рукам.

Хочеш вік прожить немарно ти вищої шукай собі мети, щоб за тебе більшая була.

Багато не треба, щоб твердо знати: людина - найвищий вимір краси.

Старенький, підсліпуватий, сутулий, але отчий дім.

Весняне сонце ще не було пекуче, воно лише приємно пригрівало живим теплом, і степ дихав вільготно.

Чекаю дня, коли скажу, що вона, нарешті, досконала.

Ти з'явилась мені - і здалося, що світ помолодшав навколо на тисячу літ.

Синіють води, зеленіє яр, і стеляться сліпучі краєвиди.

Настане час - і все піде в архів.

З цієї хвилини все те, що Тимко бачив навколо себе, чув і відчував, повнилося для нього новим змістом: йому нібито вставили нові очі.

Слід на землі лишити хоче кожен, та справа в тому, що воно за слід?

Не було, здається, жодної в Україні оселі, котрої б не прикрашали рушниками.

Я люблю, коли в домі є діти і коли вони сміються.

Двокрапка і тире

Двокрапка і крапка з комою

Двокрапка і кома

Тире і крапка з комою

Безсполучниковий та сполучниковий сурядний

Сполучниковий підрядний та сурядний

Безсполучниковий та сполучниковий підрядний

Безсполучниковий та сполучниковий сурядний і підрядний

Єдиний, хто не втомлюється, - час, а ми живі, нам треба поспішати.

А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет.

Життя наше - це подорож, а дружня бесіда - це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.

Мені, мабуть, не докучить нагадувати, що, хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.

Кашляв він так довго й гучно, що ... скільки ми не старалися, ніхто не міг його як слід передражнити.

Пізнав радість бачити, як на очах зростають і мужніють свої вихованці, що ... і в них є частка твоєї праці, душі й серця.

Брати Блаженки шепотілися між собою, що ... коли треба буде, вони стануть один до одного спинами.

Чи то жаль їй стало своїх даремно змарнованих літ, що промайнули в самотині та вдовуванні, чи, може, її добре серце само потяглося до молодяток, бо важко і сумно їй жилося одній; але ... коли вони прийшли до неї проситися в пожильці, то прийняла їх як найдорожчих гостей:за стіл посадовила.

Три

Чотири

П'ять

Сім

А я додам -любити можна поезію в добу ракет, бо дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет.

А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо дивна річ людина кожна якоюсь мірою поет.

А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет.

А я додам - любити можна поезію в добу ракет бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет.

 Мовчала ніч; усі мовчали; і соловейко задрімав; на небі зірочки блищали, за гаєм місяць виглядав.

Коли відчинились двері, вона лише злегка повернулась, щоб упевнитись, хто увійшов, і знову зосереджено схилилась над книжкою.

 Можливо, не тільки лісник, а й школярі-юннати навідувалися сюди та ще в інші знайомі їм місцинки, щоб залишити корм для підгодівлі зайців, козуль, оленів.

Скрізь: на подвір'ї, і в саду, і на городі — все тяглося до сонця і раділо йому.