Розділові знаки при прямій мові

«П, — а, — п».

«П! — а. — П!»

«П, — а: — П».

А: «П!»

Гнат каже, що він приніс Марії дорогі цукерки.

Дівчина відповідає, що вона цукерок не любить.

Гнат запитує, чого, Маріє, так квапишся.

Марія відповідає, що ніхто ж не забороняв поспішати.

Орлик несміливо приступив до гетьмана: «Ваша милість теж зволять прийняти обід».

Гетьман заперечив головою: «Не хочу!»

«Обідати пішли», відповів старший.

«Як ваше здоров’я?» — спитав, силуючися на усміх

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

«З тобою мова буде потім, — сказав Іван, — а я служу революції, Інтернаціоналу».

Марія просить: «Корнію, любий. Маєш карбованця, купи маленьке поросятко. Вигодуємо, і на Різдво ковбаска буде».

Вже як ішли в поле, сусід казав хлопцеві: «Перебрався б ти до нас!»

Запала тиша, як в страшному сні, Горбань сказав: «Причому тут пісні?»

А мати раптом „Чого ти мовчиш?”

„Ну, з богом!”, – сказав дядько Тихін.

„От би Ніні це побачити, от би вона зраділа,” – пурхнула в моїй голові думка.

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів: „моя перша вчителька.”

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка? »

«Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

Казав пан : «Кожух дам», та слово його тепле.

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

"П! - А. - П"

А: "П", - а

"П, - а - п"

А:"П"

«П, —а: —П».

«П? —а, —П?»

«П, — а, — п»

«П», — а.

«Ти, Михайло, — кажу, — хоч би разочок на неї глянув, бач. як вона до тебе світиться».

Мама довго мовчить, потім зітхає і каже: «Вона любила твою тата. А ти на нього схожий…»

«Цирк?……перепитав Оверко, — Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, ще троє рід носять».

Подивився на чисту пелену снігу, а тоді написав пальцем великими літерами: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. А за що — цей пес сам знає».

Раз мені казала мати: «Можеш мов багато знати, кожну мову шанувати, та одну із мов усіх, щоб у серці ти зберіг»

«Ой, яка чудова українська мова!» - захоплено писав український поет Олександр Підсуха.

Дмитро Білоус вигукує: «Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!»

«Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою» - підкреслював Володимир Сосюра.

І в цей час хтось весело гукнув Сафроне Андрійовичу! Яким вітром занесло сюди?

Стривай! Петро трохи розмірковує, перелазь через тин, стає поперед мене і вже владно каже Ходімо за мною!

Хитрий який! насупився заступник. Спочатку я піду попереду

Щось воно недобре подумав Тарас, вдивляючись у пітьму

Уривок певного тексту, твору, висловлювання, який передано дослівно для підтвердження власних думок.

Чуже мовлення, відтворене дослівно, із збереженням змісту, форми та інтонації.

Чуже мовлення, відтворене із збереженням змісту, не дослівно.

Уривок тексту, висловлювання, який передано дослівно для підтвердження чи

заперечення власних думок.

Господи як не хочеться лишати нагрітого місця як тяжко розлучатися з солодким ранішнім сном

От спинивши його й питаю чи давно він з коша і чи далеко Господь несе?

Хан Батий невільник мовив повелів усім сказати що коли життя вам миле то повинні Київ здати

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря в погоду

"Гриміла наша мінометна і гриміти буде!", - запевнили товариші Васю на прощання

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: "Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару".

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому - "Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу".

"Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби" - не втримався Хаєцький.