Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров'я.

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

Сонце гріє вітер віє з поля на долину.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання навчатися ти не маєш.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Настане час - і піде все в архів. 

Нехай ще раз послухаю, як те море грає. 

Защебетав соловейко - пішла луна гаєм. 

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів. 

стало чути навіть політ бджоли. 

навіть дерева стоять безшелесно. 

пролунав дзвоник на урок. 

навколо запанувала дзвінка тиша. 

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Знову осінь над гаями жовтий лист сади встеля. 

Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив ясний місяць заглянув у вікна а на долівці й по стінах розмалював чудні якісь виводи-узори.

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

Мороз притискує зривається північний вітер мете сніг через рейки.

Знаю з попелу сходять квіти.

В осінній час сім погод у нас сіє віє туманіє шумить гуде і зверху йде.

Вірю з каменю б’є джерело.

Наука вчить багато а життя ще більше.

Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на

Мелашку.

Якщо раніше встанеш то більше зробиш.

Здобудеш освіту побачиш більше світу.

Митцю не треба нагород, його судьба нагородила.

На подвір'ї Сашко пригнувся під вікнами знову, прокрався до груші, почепив на сучок ножа, тихо обмів віником валянки.

Біга Катря боса лісом, біга та голосить.

Незабаром форкання коней, Степанова лайка, тягуче рипіння журавля і плескіт води в кориті розтанули, згинули у вечоровій безвісті.

Танцюють зорі - на мороз чималий показують.

Лампадка тьмяно блимала в кіоті, стояла в церкві дивна тишина.

Місяць на небі , зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

Брязне клинок об залізо кайданів, піде луна по твердинях тиранів.

І пригадалося йому дитинство над водами хиляться лози лелека пливе в висоті.

 Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

Заливається флейта трубить з переливами трубач рявкає бас гуде бариток.

Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

кома

тире

крапка з комою

двокрапка

Дедалі більш видніє - степ ширшає, розпросторюється після нічної мли.

А слово скаже - з пам'яті не викинеш.

А Однокрил вибрався з кущів, присів біля вогнища і дивився на жар; він, як і всі гайворони, любив блискуче.

Вони, люди, знають; на Шептала можна покластися.