Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні

кома

тире

двокрапка

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Усі галочки защебетали зозуля закувала.

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

Вночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Грім гримить хліб буде родить.

Сонце шукаючи броду сторожко зупинилося посеред ріки на моторному

човнику зі сміхом пропливали дівчата у вінках.

 І досі сниться під горою між вербами та над водою біленька хаточка стоїть.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

 Зійде сонце утру сльози ніхто не побачить.

Пролунав постріл почалися змагання.

Він вважав себе дуже багатим – є молодість, є сила, є нестримне бажання працювати.

Часто сняться мені Карпати – в долах маки жаріють рясні.

На годину спізнишся – за рік не наздоженеш.

Так і живу я нині: матері мову шаную, море, глибоке море, в рідному слові я чую.

Подивилась ясно: заспівали скрипки!

Карпатське сонце в небо йде повільно: світліє тиша між дерев глибока.

Росла, росла дівчинонька та й на порі стала ждала, ждала козаченька та й плакати стала.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

І здавалось розтає сніжинка.

Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки.

Учи азбуку – прийде хліб у руку.

Як явір простягає віти до явора через ріку, так матері одної діти шлють пісню гомінку.

сонце сходило.

вітаючи чорну землю з ранком.

обліплене з усіх боків чорними хмарами.

і встеляють землю білим квітом.

вишні вже відцвіли.

пахнуть перші квіти навколо.

 але ніхто не відчиняв добре замкнуті двері.

 нікого не було вдома.

щоб хтось відчинив.

Здобудеш освіту побачиш більше світу.

Подивись з початку року на землі лежать сніги.

Подивилась ясно заспівали скрипки.