Розділові знаки у БСР

   Діти намостили птахові м’яку постіль з вати у старій картонній коробці з під взуття; її поставили біля Чубарикового ліжка.

   Ось тільки в лісі туман тримається якнайдовше, він тут хапається за кожен виярок, сіріє в горіховій гущавині, коливається над дзеркалом озера.

   Скрипне хвіртка, висунеться з неї дитяча голівка, стригне очима по вулиці.

   Та якось, ідучи рано до школи, Андрійко зиркнув угору й закляк: на гребені хати ходила їхня лелека й весело позиркувала навкіл.;

   На річці Бікіні бачили диво-дивнеє: при височенному крутому урвищі, при горі, мерехтів крижаний водоспад.;

   Тигри постояли, але не наважились узяти соболя: почули, що тут була, хоч і давно людина.;

Здобули волю відшукали долю.

Посієш впору збереш зерна гору.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

А зійдеш на пагорб — перед тобою вдалині, за маревом сонця, блакитніє оте високе, вершечок мрії дитячої. 

Менше вкусиш — більше ковтнеш.

Дощ надворі — восени хліб у коморі. 

Це ще не сльози — це квітуча вишенька. 

безцінне «зерно істини», пізнане автором.

саме вона становила сенс життя мудреця.

а не їхня складна мова чи прозова форма.

Вітер в гаї не гуляє вночі спочиває. 

Після пам’ятної втечі у грозову ніч кінь дуже змінився він став передбачливіший та обережніший.

  У житах заблудилась дорога нагорбатились верби над нею за ними прокльовуються зорі. 

А зійдеш на пагорб — перед тобою вдалині, за маревом сонця, блакитніє оте високе, вершечок мрії дитячої. 

Менше вкусиш — більше ковтнеш.

Дощ надворі — восени хліб у коморі. 

Це ще не сльози — це квітуча вишенька. 

Кузька задки виборсався з-під порога, оглядівся й завмер од переляку: край розсадника, високо підкидаючи землю довгим писком, рився величезний вепр.

Вітер в гаї не гуляє — вночі спочиває. 

Такі в них порядки: одні сплять, інші мурашник сторожують. 

Кожна деревина має свій образ: ось цей в’язистий граб нагадує вузлуватого й міцного дядька Семена. 

А вдома у нього справжнісінькі чудеса: цієї весни хлопець сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила й невловне! 

Але нелегко було знайти вихід: довкола їжилися обриви скель. 

Але він не міг того зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям. 

Тільки Тоня як гляне в той бік, то мимоволі здригнеться: так по-дурному могли б загинути вони із Віталиком! 

За ним підіймався з долини вічний шум річки, росли гори. 

М’яке запинало смерекового гілля ковтнуло той поклик, і знов було тихо. 

Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше.

Хвилями струменіло сяйво місяця, спливало по листі червоного юдиного дерева, по білих колонах, по одежі султана.

який по-новому оцінює давно відомі історичні факти.

потім ставлю йому питання, аналізую почуте

саме так можна «побачити» його інтелектуальний рівень.

потенційного натхненника моїх креативних рішень.

Мені снилось я мельник у старому млині.

А вранці осінь встане в косі янтарній нитка сивини.

Сонце впало на сизу хмару обрій полум’ям запалав.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси.

у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

час пробудження природи від тривалого зимового сну.

коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

Здобули волю відшукали долю.

Посієш впору збереш зерна гору.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Весною повіва, земля квіточки викида, буяє травка молода, все мертве ожива.

Із-за лісу випливає місяць і оживають срібні вінки на Черемоші, озеречко і земля.

Я люблю дивитись як гаї синіють, як пташки співають, - слухати люблю.

Зацвіли в саду гвоздики, осінь тільки починається

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

 Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

 Угорі почало виднішати місяць зійшов

 друга частина виражає причину того, що відбувається в першій.

наступна частина порівнюється за змістом з попередньою.

 вони виражають послідовність подій.

вони виражають одночасність подій.

У якому з наведених безсполучникових речень пропущено тире?

 Усе іде усе минає над берегами вічної ріки.

Пароплав обганяє плоти високі хвилі налітають на них 

 Небо порізали вогнями стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вітер 

посієш вчасно уродить рясно.

 Гляне водою обіллє.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Пан гуляв у себе в замку у ярмі стогнали люди.

потім він натиснув на дзвінок.

 я йому допоміг.

 двері відчинилися.

підійшовши до дверей.

 Хочеш гарно скласти ЗНО займайся по 15-30 хвилин щодня.

 Зорями небо героя вітало квітами й піснею стріла земля.

 Законів боротьби нікому не зламати закони материнства не перемінить

 Тільки скажу одне вчитися хочеться так вчитися хочеться.