Розділові знаки у складносурядному реченні

На третій день буря вщухла і кочівники проїхали кілометрів двадцять п'ять.

Там затінок тримається весь день і степова трава хвилями лежить по землі.

На березі перуть білизну пустотливі дівчата й неподалік парубки напувають коней.

Скажений вітер стрясав юрту і люди виходили надвір тільки по воду й дрова.

Слід кружляв, ішов від дерева до дерева, потім повертав назад і ми зовсім утратили надію знайти звірка.

Ішов він довго, і поступово вогонь розширювався, яскравів, набирав червоного тону...

У ведмедя розум більший, ніж у людини, і сила в нього більша.

Ілля зі зброєю напоготові йшов за ним, а позаду нього, хвилюючись, йшли хлопці.

Хлопці кілька разів об'їхали модрину, але ніяких ознак білки не було.

З гір подував легенький вітрець, і зарості високих висохлих трав тихо шелестіли.

 Мати сиділа, тримаючи руку на серці і час від часу вона кривилась від болю.

Кожен думав про щось своє, але всі разом вони мріяли про майбутню весну.

Раптом десь угорі щось голосно, і якось скрипуче загарчало.

Між стовбурами дерев починає світлішати, і в кронах відсвіжілими за ніч голосами озиваються птахи...

Дітлахи у сутінках струшували квітучі вишні, й разом з росою на землю падали важкі мідні хрущі.

Ще звечора степ затягло хмаровинням, і все довкруги наче захлинулося багнюкою.

У воді відбивалися схили гір, вкриті суцільними заростями кедрівника, і коло берегів вода здавалася зовсім зеленою.

Білий хліб, свіже масло і гаряча кава, звичайно, душе апетитні та не треба гаяти багато часу на сніданок.

Я побачив напружений вираз Гаврилового обличчя, і в мене захопило дух від передчуття чогось незвичайного.

Від легенького подиху вітру шелестіли листочки на березі і кульбабки губили свої парашутики.

Батько щось сказав дівчинці, і та слухняно встала.

У ту ж мить табунець фуркнув і його слід зник у блакитному небі.

Надворі вже ревла хуртовина, однак в печері було затишно і тепло.

Радіостанція була майже поряд і він бігом направився туди.

За час його відсутності набралося чимало роботи, і він до пізньої ночі перевіряв документи.

Де-не-де з-під скель сиротливо стирчали кущики топольника, і височіли вільхи.

Собаки бігли рівно і ми вже ніде не спинялись.

Собаки вмить полягали на снігу, а пасажири швидко розвели вогнище, і повісили над ним чайник з водою.

Опівдні сонце зігріло південну частину неба, і з-за обрію показався його золотистий окраєць.

Він повернувся на другий бік проте гіркі спогади не давали заснути.

Лиш зрідка поскрипувала стара хвіртка,  та  приглушено цокав годинник.

Хлопець узяв ліки та він не покладав надію на їх цілющість.

Уже першого вересня школа відкриє свої двері, і почнуться заняття.

Раптом зашаруділа кукурудза, і почувся чийсь жалібний голосок.

Ввечері вже яскраво горіло вогнище всередині куреня, і весело кипів чайник.

Сонце вже припікало, і по землі стелився легкий туман.

Горіло вогнище і запашний дим від кедрових дров слався над долиною.

Вже краще видно очерети і вода виблискує і клубочаться в небі хмари.

Раптом шкіряна завіска піднялась і до помешкання ступив незнайомий чоловік.

Все затихло і тільки від моря долітав глухий грім прибою.

Поволі загасло багаття і незабаром на землі залишилась лише чорна купу попелу.

Шлях підіймався вгору і йти на лижах було дуже важко.

Майже щодня прибували нові люди і в таборі ставало все шумніше.

Ми виїхали на округлий горб і перед очима відкрилася чудова панорама гір.

Темніло і нам довелось зупинилися на перевал.

Один постріл і здобич уже коло ніг.

Надвечір гори розступилися і мандрівники побачили море.

Тут проходить зимовий шлях на бухту Нагаєво і тут мусить бути склад риби для собак.