Синтаксис і пунктуація . Складносурядне речення.

Привчав мене батько трудитись до поту, а мати - любити пісні.

Мати - це вічне одкровення, вічна радість природи, сталь і ніжність поезії життя.

Чи доводилось вам чути, як чайка кигиче?

Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую рідній батьківській хаті.

Тарас Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями.

Так по зимі приходять весни і по грозі сіяє синь.

Людина створила культуру (?) а культура - людину.

Дощ пройшов(?) і Київ зеленіє.

Реве Дніпро (?) й лани широкополі медами пахнуть.

На хвилину раптом стихли голоси (?) і спинилися тіні.

Тепло було (?) й вишні цвіли рясно.

Всім серцем любіть Україну свою (?) і вічні ми будемо з нею!

Що таке присудок (?) і чим він виражається?

Осінь сумна (?) та весело жити.

Зима невелика (?) та в неї рот великий.

Річка широка та глибока (?) а вода синя та чиста.

Уже давно стояла ніч над землею (?) і зорі виблискували з темного неба

Осінній вечір тихо догорає (?) і золото спадає з ясенів.

тому люди застібнули пальта.

і пішов дощ.

піднялася курява.

тому що була хвора.

образившись.

і ми занепокоїлись.

Безлисті чорні дуби та граби в лісі рельєфно чіткі і, в прогалинах між стовбурами, погляд летить далеко.

Шугають у небі реактивні літаки швидкістю блискавок і, ефір переповнений різномовними голосами, та піснями людськими.

Теплий погляд весни зупинився найперше на снігах - і осіли сніги.

Мабуть, так ми і вчинимо і це буде дуже правильно.

Машину повело і ми згубили шлях.

Сергій знає, що йому робити і як поводитися будь-де.

Надумалась я, та ніби мені й роботи тепер стало набагато менше.

Або розумне людям казати, або закрити рота і зовсім мовчати.

Дядько Миколай весело зареготався, а мені ж було не до сміху.

То сонце пече нестерпно, то дощ із драного неба ллє несамовито.

Мокрина намагалася заснути, та сон їй не йшов.

І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт.