Безсполучникове речення (1)

та ген під небом зеленів місточок.

душі було незатишно й самотньо.

дарма що сонце хмари розігнало.

немов у дитинство кликало мене.

Щось шепочеш зачаровано і тихо ти, той шепіт мою душу синьо крає.

Не тільки учні зраділи початку канікул, а й батьки полегшено зітхнули.

Світло хвилями ллється з неба,сповняє повітря, несито пожира тіні на землі, заганя їх під дерева.

Цілий день із вітром ми прощались, поки темний вечір не настав.

 [ ], [ ].

 [ ]:[ ].

  [ ]; [ ].

 [ ] , [ ] одночасність

  [ ] : [доповнення].

      [ ]: [ пояснення ].

  [ ] : [ причина ].

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Торгуй правдою більше зиску буде.

Хочеш їсти на печі не їж калачі.

Угорі почало світлішати місяць зійшов.

навколо запанувала дзвінка тиша.

усе навколо принишкло.

пронунав дзвоник на урок.

стало чути навіть політ бджоли.

Червоніє за горою плугатар співає.

Горить моє серце його запалила гарячая іскра палкого жалю.

Була весна весела щедра мила пррмінням грала сипала квітки.

Щаслива голубка, бо високо літає.

Зайде сонце- Катерина по садочку ходить.

Кричать сови, спить діброва, зіроньки сяють.

Відходить день і вечір чорнобривий вдивляється у дзеркало вікна.

Ми працю любимо що в творчість перейшла.

Сниться мені поле вечори барвисті береги пахучі рідного Дінця.

Шумів травою степ шовковий сміявся дегь пісні лились.

Щаслива голубка: високо літає.

Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів.

Малі озера блискають незлісно,колише хмара втомлені громи.

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.

Без кінця мрячило, все розчинялося в імлі, тонуло: далекі дерева, телефонні стовпи, скирти.

Тихо шумлять дерева, шелестить пожовкле листя на землі, бродить лісом засмучена осінь.

Я дам вам раду щиру: і при щасті майте міру.

Одцвітали яблуні і груші-стежка була всипана білими пелюстками.

Пройшла зима весна настала.

Душа кожної людини - це неповторний світ думок почуттів переживань душа кожної людини особлива.

Усміх пославши в останнім промінні згинуло радісне літо дощик уїдливий дощик осінній сіється наче крізь сито.

Ніжні струни бриніли навкруги в траві, в мені над лісом.