Розділові знаки в простому ускладненому реченні

Однорідними можуть бути підмети, присудки.

Однорідними можуть бути підмети, присудки і другорядні члени.

Однорідними можуть бути тільки підмети.

Однорідними можуть бути тільки присудки.

Однорідними можуть бути тільки другорядні члени речення.

Однорідні члени речення поєднують за допомогою слів і(й), та, а, але, проте та ін. Це сполучники.

Однорідні члени речення поєднують за допомогою слів і(й), та, а, але, проте та ін. Це прийменники.

Однорідні члени речення поєднують за допомогою слів і(й), та, а, але, проте та ін. Це присудки.

Дуби в сріблом гаптованих каптанах подібні стали до вельмож.

Я вірші став писать під вечір золотий.

Як прагне людство в злагоді іти назустріч сонцю, радості й труду.

Без діла жити - тільки небо коптити.

Обов'язок лікаря - лікувати людей.

Небо на сході стало світліти.

Дивна річ лежить переді мною.

Ранньою весною буває на річці повінь.

Дивна річ лелеки залишилися зимувати в селі.

Дружба буває справжньою і несправжньою.

Харитя поклала торбинку взяла в руки серп і почала жати.

  Плоскі вершини гір вкриті ковилою житняком шавлією.

 На полювання злітаються хижі птахи орли сови яструби.

Ластівки журавлі лелеки уже відлетіли у вирій.

 Поля ліси гори усе сяяло після дощу.

Мабуть весна принесе з собою радість.

Карантин безперечно не триватиме вічно.

Сподіваюся сину мій ти усе зробив правильно.

 У гущавині співають заливаючись солодким щебетом солов’ї.

Наді мною тихо шумлять акації, стоять мовби загорнувшись у білі, ніжні, прозорі тканини.

Заходить блакитна ніч, гаптуючи небо ясними мерехтливими зорями, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах.

Переляканий запорошений снігом мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами та гаями гори набувають особливої привабливості.

Обабіч шляху лежали незнайомі поля перекраяні вузькими довгими нивами.

Дніпро розбуджений подихом весни гнівно трусонув могутніми плечима із себе крижаний панцир зими.

Петро стрункий широкоплечий з русявим чубом і синіми очима стояв серед хати.

Гілки дерев мокро блищали зволожені по-весняному.

Залитий сонцем степ одразу принишк.

Наші предки ревно дбали, щоб їхньому роду не було переводу, і співали, прославляючи свою працю.

В історії кожного народу є такі пам’ятні, прив’язані до певних географічних місць події, є такі визначні дати, які навічно вкарбовано в народну душу.

Як любити, мій козаче, твої чорні брови, твої очі, що неначе золоті підкови.

Він так і залишив квітку разом із густим кущиком трави в її зеленому храмі, обережно обкосивши, пішов далі.

 Він держався в кам’яній печері поміж горами, над Дніпром, і ніхто про те не знає, окрім купки вірних козаків.

додаток

вставні слова

однорідні члени речення

звертання

означення

обставина

слово або декілька слів, що називають особу чи предмет, до якого звернена мова

це слово, що називає особу, предмет чи явище

частина мови

один з головних членів речення