Розділові знаки в простому ускладненому реченні

Не стелися, тумане, понад рікою.

Зоряна ніч приваблива.

Небом бігли заплакані хмари.

У мене в серці музика ясна.

Іде сніг.

Холодна ніч.

Дніє.

Золота нива.

Зелені й рожеві кульки знялися високо в небо.

Проїхавши вулицею, зможеш піднятися до старого крислатого дуба.

День був ясний, сонячний та теплий.

Весною і тепло, й холодно.

Любий друже, будь уважним на дорозі!

Києве, я, здається, закоханий у тебе.

Матусенько люба, ти, мабуть, утомилась?

Як тебе не любити, Києве мій.

Бджілко-трудівнице ти так заклопотана.

Петре йди швидше додому не барися!

Похмура осінь ти плачеш холодним дощем.

Дорога донечко не плач.

Легенький вітерець дихнув, неподалік у траві засюрчав коник.

Стояла я і слухала тиху, повільну розмову Миколи й Пилипа.

Хлопцеві згадалася тепла, ясна батькова хата.

Стояла я і слухала весну.

Мирські турботи й суєта десь там у лоні міста.

Тут на березі на землі капітан пригощає друзів.

Назустріч підтюпцем бігла бабуся у спортивному костюмі.

Там на горі на все дивишся зовсім по-іншому.

Ідемо по колу як смирні конячки в топчаку історії, б’ючи в тій самі ступі стару олію.

Ідемо по колу, як смирні конячки в топчаку історії, б’ючи в тій самі ступі, стару олію.

Ідемо по колу, як смирні конячки в топчаку історії, б’ючи в тій самі ступі стару олію.

Ідемо по колу, як смирні конячки, в топчаку історії б’ючи в тій самі ступі стару олію.

Важко віддає плоди шипшина.

Кілька дівчат скочило до танцю.

Біла Церква - моє рідне місто.

Бити байдики - улюблена справа ледарів.

підмет виражений числівником, присудок - прислівником;

підмет -вигук, присудок - прикметник;

підмет і присудок - іменники в називному відмінку або інфінитив.

підмет і присудок - прикметники в називному відмінку.

Той монастир недавно збудували.

 Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Скоро станемо дорослими.

Пахне липою медово.

будову слова;

звуки мовлення;

речення і словосполучення.

частини мови.