розділові знаки в складному реченні

Про юність золоту, що одцвіла зорею, залишились лиш спогади одні.

Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому вогні.

Коли довкола твій співучий голос забринить, мені здається: серед поля колос

гойдається, і пташка десь дзвенить.

На старості літ Джеря любив розказувати онукам, де він бував , що бачив, з якими людьми зустрічався.

Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що зима на якийсь момент видається весною.

Минає літо, осінь вже бреде, і пахне чебрецем, і листя де-не-де лягає під дерева.

Я все ніяк допетрати не міг, що крутиться Земля, мов куля кругла.

Варто писати про наші міста і села, щоб у людських серцях рідна земля оживала, щоб людина безпохибно впізнавала свою Україну.

Постановник не осипав Ярославу компліментами, він тільки потиснув їй руку, але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова.

Пташки замовкли, трави стихли, лише вербиці поклонились, та вітер золотом почав шпурляти.

Тихо розказували, як бути з хлібом, що треба продати, що купити.

Дивовижні сцени можна було побачити в таборі: той сміявся, той плакав, там обнімали стареньку бабусю, що принесла останню качку.

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління.

Погортайте сторінки сивих віків, і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси творців, імена яких розгубила історія.

Крізь шибки вікон стежили за ним сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов

вузенькою вулицею, де поряд з іншими хатами стояла його хата.

У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір слухав і мчав потім, сполоханий, у такі хащі, де не ступала нога людини.

3

4

5

6

[ ], [де ], (де ). а ( ).

[ ], (де ), [де ], а ( ).

[ ], (де ), (де ), а [ ],

[ ], [де ], [де ], а ( ).