Розділові знаки в складному реченні

Пілот повернув голову й кинув погляд на наручний годинник, залишений на тумбочці (М. Кідрук).

На сонце набігла хмара, і з ущелини ривком піднеслася пітьма (М.Кідрук).

Знижуватися на північ не можна було: ущелина попереду звужувалася і, зрештою, впиралася у схил піка (М. Кідрук).

Ліворуч насувався морок провалля, праворуч і трохи попереду вороже поблискував льодяним оком замерзлий схил (М. Кідрук).

Я співаю пісню морю (?) і воно мені співа (Олександр Олесь).

Чарівне море (?) та наймиліша серцю таки земля (О. Іваненко).

На хвилину раптом стихли голоси (?) і спинилися тіні (Ю. Смолич).

А літо йде полями і гаями (?) і вітер віє, і цвіте блакить (А. Малишко).

Мене хтось піснею широкою стрічає (?) і квіти кидає захоплена юрба (Олександр Олесь).

Всім серцем любіть Україну свою (?) і вічні ми будемо з нею (В. Сосюра).

Вдяг ясен-князь кирею золоту (?) а дика рожа буйнії коралі (Леся Українка).

А дощ шумить (?) і вітер волохатий у шиби б’є (Є. Плужник). 

Усе навколишнє здавалося прекрасним сад город соняшники і мак і ниви за городом (О. Довженко).

Дерева стиха хилилися від вітру, тріпочучи листям (?) і місяць, відбиваючись у річці, милувався своєю вродою (О. Гончар).

Тільки за поріг переступіть (?) і цілий світ одкриється для вас (Г. Чубач).

І от у синій глибині небес затріпотіли зорі (?) й виплив місяць (Є.Маланюк).

[ ], і [ ].

[ ], і [ ], і[ ].

[ ], і [ ], і [ ], і [ ].

 [ ], і [ ], [ ], і [ ].

Мати розповідала, коли почалася негода (О. Гончар).

Люблю пору, коли в Києві запалюють свічки каштани (О. Гончар).

Коли б не повернувся ти, я все чекатиму незмінно (О. Гончар).

 Коли лелеки прилітають, вони приносять нам тепло (О. Гончар).

Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало (Леся Українка).

Як сонце сховається за гаєм, тоді соловей заводить свою пісню (Ю.Смолич).

Зацвіла в долині червона калина, наче засміялась дівчина-дитина (Т.Шевченко).

 Як діти, так і дорослі чекали цього дня (О. Гончар).

Коли настав вечір, надворі все одно було спекотно.

Хоч настав вечір, надворі було спекотно.

Було спекотно, так що й не скажеш, що вже вечір.

Як настав вечір, було спекотно.

Людям потрібне лише те слово художника, яке чарує, яке бентежить, яке здатне сколихнути і серце, і розум (О. Гончар).

Якщо ви хочете, щоб рідне слово назавжди ввійшло в духовне життя дитини, не забувайте про народну пісню (В. Сухомлинський).

Мова – зброя, якою ми служимо народові, що нас породив, вигодував і виховав (М. Рильський).

Слово – це великий дар, що підносить на небо, і могутня зброя, що вірно служить (П. Мовчан).

 [ ], [ ].

[ ], [ ], [ ].

[ ], [ ] [ ] – [ ].

 [ ], [ ], [ ] – [ ], [ ].

стало чути навіть політ бджоли.

навіть дерева стоять безшелесно.

пролунав дзвоник на урок.

усе навколо принишкло.

Люто наступає гусак, а воно, мале хлоп'я, стиснувши кулачки, іде на того гусака (О. Гончар).

Мине час, і вже буде тут русло, блискотітиме аж за обрій світла дніпровська вода, тихо линучи в степ (О. Гончар).

А життя йде, і новою красою розквітає степ, і вже мовби у відповідь всім збанкрутілим завойовникам світу лунає цей молодий сміх (О. Гончар).

Вечорова голуба красуня, що найперше зіходить на їхньому обрії і освітлює степ, вона ніби єднає їхні помисли, і вабить невідомістю, і пробуджує в душі солодку жагу мандрів, польотів, відкриттів... (О.Гончар).

1

2

3

4

5

6

1-А, 2-В, 3-Б

1-Б, 2-В, 3-А

1-Б, 2-А, 3-В

1-А, 2-Б, 3-В