Самостійна робота №3

облас…ний, тиж…невий, шіс…надцятий

радіс…ний, альпініс…ський, корис…ний

аванпос…ний, безжаліс…ний, чес…ний

кіс...лявий, кількіс…ний, пристрас…ний

сер...це, заздріс...ний, захис...ний

кас…а, буд...ист, кас...ета

гол...андські, прес…а, кол…екція

мас...а, ас…орті, ім...унітет

ін...овація, шос...е, ем...ігрант

ак...омпанемент, тон…а, піц…а

з однорідною підрядністю

з неоднорідною підрядністю

з послідовною підрядністю

змішаного типу

Час минав, спливало надвечір’я, небо супилося, затягуючись

хмарами (Є. Гуцало).

Вишневі зацвіли сади, і сніг пахучий падає на воду (М. Рильський)

Важко сказати, коли все це почалось (Є. Гуцало)

Раптом гуркнуло щось — і Дениско аж присів (Є. Гуцало).

Баба кладе в скриню рушник, натомість виймає блузку з пишними

вишитими рукавами (Є. Гуцало).

Листя на кущах горобини при дорозі поскручувалося, ягоди посохли…

(Ю. Мушкетик).

Повітря було наскрізь сухе, не випадала навіть роса на світанку

(О. Гончар).

Подивилась ясно — заспівали скрипки! (П. Тичина).

Сонце повільно опускалося за обрій, над ним білими баштами стояли

хмари… (Ю. Мушкетик).

Добре сказано Сенекою: жорстокість народжується з посередності

й слабкості (Є. Гуцало).

Переконатися пора: зробивши зло, не жди добра (Д. Білоус).

У товаристві лад — усяк тому радіє (Л. Глібов).

Хай ніч буде тепла і синя, хай місяць над морем пливе (М. Луків).

Цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні стереже

(Л. Костенко).

Промерзла вулиця мовчала, тільки сніг іскрився проти місяця (Зірка

Мензатюк).

Було шкода розлучатися з калиновим гаєм до якого нема доступу майже

цілий рік, бо вода не підпускає (Є. Гуцало).

Тарас обіцяв, що приїде в гості до своєї тітки щоб відсвяткувати її день

народження (О. Торська)

Дід Захарко був коваль, хоч я ніколи не бачив аби він щось кував

(О. Довженко).

Ждан відчував, як терпнуть у нього ноги і щось болюче давить

угрудях (В. Малик)

Утішився Ігор невимовно, що знайшов те чого шукав (В.Королів-Старий).

і небо затяглося хмарами.

так що небо затяглося хмарами.

затягуючи небо хмарами.

затяг небо хмарами.

небо затяглося хмарами.

Жива ватра — це вогонь, здобутий предвічним способом тертя дерева об дерево (Г. Хоткевич).

Попід тинами вже де-не-де лежало блякле листя, солома, гудина — минало літо (В. Шевчук).

Іржа їсть залізо, а горе — серце (н. тв.).

Мине десяток хвилин — і від снігу не лишиться й сліду (А. Дімаров).

Дерева, трави, квіти — усе тяглося до сонця, аж шелестіло (В. Шевчук).

Жива ватра — це вогонь, здобутий предвічним способом тертя дерева об дерево (Г. Хоткевич).

Попід тинами вже де-не-де лежало блякле листя, солома, гудина — минало літо (В. Шевчук).

Іржа їсть залізо, а горе — серце (н. тв.).

Мине десяток хвилин — і від снігу не лишиться й сліду (А. Дімаров).

Дерева, трави, квіти — усе тяглося до сонця, аж шелестіло (В. Шевчук).

Жива ватра — це вогонь, здобутий предвічним способом тертя дерева об дерево (Г. Хоткевич).

Попід тинами вже де-не-де лежало блякле листя, солома, гудина — минало літо (В. Шевчук).

Іржа їсть залізо, а горе — серце (н. тв.).

Мине десяток хвилин — і від снігу не лишиться й сліду (А. Дімаров).

Дерева, трави, квіти — усе тяглося до сонця, аж шелестіло (В. Шевчук).

Жива ватра — це вогонь, здобутий предвічним способом тертя дерева об дерево (Г. Хоткевич).

Попід тинами вже де-не-де лежало блякле листя, солома, гудина — минало літо (В. Шевчук).

Іржа їсть залізо, а горе — серце (н. тв.).

Мине десяток хвилин — і від снігу не лишиться й сліду (А. Дімаров).

Дерева, трави, квіти — усе тяглося до сонця, аж шелестіло (В. Шевчук).