Самостійна робота

На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Вустя нічого не бачила, крім отих невидних струмків.

Там, замість життя, в теплеє літечко терен зацвів.

Відпочивши мої друзі пішли працювати знов.

Легенько падаючи листочки лягали на землю.

Зігнавши із себе ранкову прохолоду степ виграє зеленими барвами.

Попустивши повіддя білий кінь летить у степи.

Відпочивши ми знову взялися за роботу.

Стоїть замислившись стара груша в саду

Опритомнівши чоловік почув недалеко людські голоси.

Розбудовуючись Луцьк стає все сучаснішим.

Затихаючи десь за ланами гомонів грім.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Спочиваючи бійці славну пісню співають.

Не читай лежачи!

Ліс наблизившись, перетворився із голубого на зелений.

Причаївшись у малині за смородиною, я слухав бабині молитви.

Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи, мир і благодать.

Налякалася сарна й щезла, в гущині залишивши сліди на росі.

Боровсь Еней з своїм, сердега, горем...

Незважаючи на малюсінький вітер, парило і робилося душно.

Був у дорозі їм загадковий знак з неба - затемнення сонця.

Тепер він мав горде переконання, своє, ні в кого не позичене.

Мати припадаючи на коліно жала серпом лепеху.

Стоячи за огорожею кущ акації заглядав у самі вікна.

Долаючи перешкоди загартовуєш себе.

Вона працювала не покладаючи рук.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Була ніч темна, але тиха.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п'ють.

Найвищі Карпатські гори на Івано-Франківщині.

З дерева зірвався широкий жовтий лист.

У парку доріжки вкриті жовтими та багряними листочками.

Велична скляна будівля виросла перед нашими очима..

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

І все поволі зникає море скелі земля.

Усе зникло наче в казці місто гори поле й гай.

Скрізь багряне листя в парках на вулицях та у скверах.

І квіт зорі і спалахи півонії - усе довкруг в довершеній гармонії.

Неспокій, рух і боротьбу я бачу скрізь : у вербовій корі, у старих пеньках, у болотній воді.

Згадка про рідну землю завжди : в щасті і в горі, й у хвилини сумнівів.

Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті листків, і у вітрі, і в стежках.

У саду, під тином, росте кропива.

У саду, весною, росте кропива.

У степу, навесні, усе буяє.

Навесні, у степу, усе буяє.