Самостійна робота робота з теми "Складнопідрядне речення"

Для нас тоді був цілий світ, як вимріяна казка.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків

Проте він сам не уявляв , яку фатальну роль має ще відіграти ця "симпатична людина" в його житті.

Він все хотів знати, хотів учитися, нагадуючи голодного, що напався на силу-силенну їжі, ризикуючи собі нашкодити.

Юнак мовчки дивиться на вогку пляму, що розповзалася на стіні.

І тільки вранці він здогадався, що означали її слова.

За п'ять-шість миль від лігва струмок розділявся на два рукави, що розходились під прямим кутом і губились у горах.

аби не пропустити жодного слова лектора

ніби від цього залежало наше майбутнє

хоч зосередитись було складно

як учитель пояснював нову тему

підрядні означальні та підрядні з'ясувальні

 підрядні означальні та підрядні обставинні

 підрядні з'ясувальні та підрядні обставинні

 підрядні означальні, підрядні з'ясувальні та підрядні обставинні

коли?

подібно до чого?

якою мірою?

де?

Туристи зупинилися біля селища, звідки...

Зустріч відбулася у кафе, яке...

Стріла влучила туди, куди...

Сім'я мешкала у дерев'яному будинку, де...

означальне

з'ясувальне

обставинне порівняльне

обставинне умови

бо з лісу почулися крики

хоч час на мандрівку був обмежений

аби прислухатись до шуму поля

долаючи нестерпний біль

На дні повільно хмари темно – сині повзуть, немов підводні кораблі.

І не треба нести мені квітку надії, бо давно уже ти увійшла в мої мрії.

Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

Я вірю в те, що вернеться тепло.

А Благословен, хто викопав криницю.

Б Все, що в світі минає, бачить дзеркало дня.

В Мене ліси здоров’ям напували, коли бродив у їхній гущині…

Г Як не зійде сива м’ята з-під снігу, я сльозами розтоплю холодну кригу.

А Як тільки я приїду, ви зараз знаходите діло.

Б Минула ніч, і сонце білогриве несе на тросі огненному день, і блискітки, швидкі та метушливі, стрибають на асфальті де-не-де.

В Над світом, що став загадковим, я чую подихи, що залишив співець.

Г Сиджу і слухаю, як народжується вітер. 

Арсен примружив очі, аби надовше затримати в уяві картини рідної землі.

Те, що було нам співучим, ясним, хай ще дужче рясніє другим, ранком

співається, днем наливається, в добрім здоров’ї, в науках кохається.

А сонечко встане, як перше вставало.

Як дбаєш, так і маєш.