Самостійна робота "Синтаксис.Пунктуація"

Труби мінометів уже розпеклись так, що не можна було торкнутися рукою.

Привчав мене батько трудитись до поту, а мати - любити пісну.

Мати - це вічне одкровення, вічна радість природи, сталь і ніжність поезії життя.

Краю мій рідний, краю! Багато по тобі пройшло-потопталося літ і віків.

Чи доводилось ва чути, як чайка кигиче?

Він так і залишив квітку разом із густим кущиком трави в її зеленому храмі і, обережно обкосивши, пішов далі.

Вечорами ховалася Марія від людей і розливала безліч дівочих сліз.

І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава, а полин стає каламутно-сірий

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

Національна своєрідність зближує нації, а не роз'єднує їх. 

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і тепло разом із собою забрало.

і на дворі починало вже темніти

Захочеш пити підеш до струмка 

Він знав що натовп не любить жартувати.

В церквах горить Христовим ладан і куриться молитви дим.

Злий вітер, що натхненням людський розпач шарпав вже тихне.

Куцевол почвалав до свого бульдозера, і щоб не гайнувати час, погнав його вперед.

Відомі також випадки отруєння людей через те, що вони вживали настої з конвалії.

Я у думках до мами пригорнулась (?) і стало гарно й затишно мені.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Душа моя плаче, душа моя рветься (?) та сльози не ринуть потоком буйним.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

Над ними білка їсть горішки (?) і стука, стука дятел-птах.

Добрими вважалися дні, коли на небі повний місяць.

Якщо парубків пускали до хати, вони розігрували різні жартівливі сценки.

Майже повсюди на Гуцульщині, було поширеним вірування в те, що в передноворічний вечір худоба розмовляє між собою.

Адже під руку київського державця має перейти земля Подніпров`я, що віднині поєдналась із великими просторами інших племен слов`янських.

Здається, побачила вона, як через галявину пробігло веселе біле собача з атласною шкуркою.

Тільки діброва, до якої він саме дійшов, пересварювалася з хуртовиною і вітром.

Василь глибоко віддихається, бо попереду рубає валок Яків Кузло.

Мабуть,тому, що в юні роки не був таким щасливим, як нині,то й не помічав усіх приваб земної краси…

способу дії

міри і ступеня

часу

умови

допустове

способу дії

міри і ступеня

мети

умови

часу

способу дії

міри і ступеня

причини

умови

часу

способу дії

міри і ступеня

причини

умови

часу

способу дії

міри і ступеня

причини

умови

часу

Тепло було, й вишні цвіли рясно.

При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до Едему!

Мабуть, батько ще більше посивів і мати ще дужче зігнулась.

Чи то мені здається, чи то справді свист тихшає?

Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе у невідомі краї.

Усі обличчя повернулися до Олександри (?) усі очі втупилися в неї

Гаї шумлять (?) я слухаю.

Микола впізнавав і не впізнавав дівчинку (?) вона була не вербівська.

Місяць на небі (?) зіроньки сяють.

Струмки полощуть срібло тиші (?) в росі купається трава.

Не вчи плавати щуку (?) щука знає цю науку.

Так вже склалось (?) все життя плямисте.

Прокидалось усе та цвіло навкруги (?) синій пролісок вився з-під снігу.

А вгору вже блідли зорі (?) западала пізня осіння ніч

Любов і надія не в зорях, не в мору (?) між людими поради питайте!

Ще сонічні промені сплять (?) досвітні огні вже горять.

Вся природа радії сонцю (?) сміються поля, дзвенять у повітрі бджоли, птахи розспівалися в діброві.

Літо дбає (?) зима поїдає.

Бери до серця і затям (?) душа творця не переквітне

Гляне (?) холодною водою обіллє.

Защебетав соловейко (?) пішла луна гаєм.

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Що перед Юрієм виросте, то після Якова висохне

Дивиться так, немов тільки він усе розуміє і знає ціну всьому.

Як працюватимеш вволю, то матимеш долю