Самостійна робота. ССР

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину.

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане.

Кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита.

Сонечко світить, та не гріє.

А полуниці довкола в рясній росі, і роса на них крапеляста, велика, мов полуниці.

Безмежні степові простори нині вільно відкриті, красуються для чабанських отар.

Незабаром капітан з радистом уже був на борту: причал зрушився з місця й поплив.   

На деревах зелене, червоне та золоте листя красується.

Сиджу і слухаю, як народжується вітер.

І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила.

І на цих високих пам’ятниках спочивають не тільки запізнілі перелітні птахи, а й, здається, у надвечірніх сутінках дрімають обважнілі хмари.

Щоб пізнати світ, потрібно пізнати самого себе.

Якась вона добра була в той день, і  її доброта проглядала чи не в кожному слові.

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, відчув творця, художника.

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг, чіпляло вологу і лоскотну павутинку на лоб, на вуха, на щоки, а плечі холодила роса.

То сонце заходить за кошлаті хмари, то блискавиці шматують небо.

Хай лягають зморшки на обличчя і все вище тисне кров моя!

Мабуть батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася.

Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

Сонечко зайшло і надворі почало вже темніти.

Він сопілку з очерету ріже і лунає тиха мелодія.

Ударив грім і зразу полив дощ.

Дороги розмиті і чується крик журавля.

Людські істоти слабкі і їх легко зранити.

коли весна приходить справжня.

дарма що холоди і злива.

і піснею сповіщають про весну.

а в грудях калатає.

Якась вона добра була, і її доброта проглядала чи не в кожному слові.

Огонь пішов по жилах хлопця, та він ясно одчув творця, художника.

Соснове гілля пошпигувало голками крізь одяг, а плечі холодила роса.

Чи то шумлять так хвилі, чи то німфа плаче вслід.

Теплий погляд весни найперше зупинився на снігах і осіли вони.

По узліссі зеленіє перший ряст і цвітуть проліски.

Дніпро розтуманив тумани і падає листя барвисте.

Дощило і в повітрі віяло прохолодою.