Складносурядне речення

За містом лунала пісня і городи пахли трави.

Чад і сморід стояв над світом.

Там на кладці дівчата прали сорочки й час від часу весело перегукувались.

 Стало тихо за селом і дунув вітерець.

Зайнялася пожежа і ми злякалися вогню жорстокого, вбивчого.

 Батьківська хата завжди згадується, сниться, а тепло спогадів не забувається і гріє.

Слово «мама» росте разом із нами тихо, і тихо ростуть дерева.

 Може, стане тихо — і я почую нарешті своє серце.

Де-не-де сивіє полин і колоситься нива.

Не тільки злива мела в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля.

Врешті-решт запахло квітами, та піднявся вітер над степом .

Не лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів .

На світі вже давно неспокійно, і страх у серці живе.

 Дерева в саду хитає вітер, жовтий лист летить до ніг мені .

Праця садівника неспокійна, але почесна і самою своєю суттю мирна.

Гіркі сльози проливала Леся, бо заклик був у віршах до борні .

сурядні, сполучникові, безсполучникові;

сполучникові, безсполучникові, складнопідрядні

сполучникові, безсполучникові;

підрядні, протиставні, єднальні

 протиставні, єднальні

 єднальні, протиставні

 мети, єднальні

причини, сполучні слова

 і місто лежить у сонячному промінні.

 милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки почався день.

 і холодить оксамитові трави.

  і, та, але, хоч, то, бо, хай, мов, й;

 або...або, то...то, хоч...хоч, не тільки...а й, не тільки...але й.

ні...ні, і, та, й, проте, зате, але, аби; чи

 щоб, і. адже, то....то. коли...

Колона машин мчить униз, і багряні гори розступаються, як живі, даючи дорогу.

Обирай вірні відповіді, та зможеш отримати високий бал.

 Не рад козак журитися, так серденько ниє.

Надворі вже день, але чорні хмари на небі збираються.

Гуде вітер, та село все одно ще спить.

 Втомилася я, та начебто втома змушує хотіти спати.

 Дядько Миколай весело зареготався, а мені ж було не до сміху.

То сонце пече нестерпно, то дощ із драного неба ллє несамовито.

 Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на щоки, та плечі холодила роса. 

Якась вона добра була в той день, та її доброта проглядала чи не в кожному слові. 

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника. 

Не знайшли чай, та все одно раділи дню.

 ускладнене

неповне

 поширене

складне