Синтаксис і пунктуація. Речення

Ти знаєш,що ти - людина?

Не зневажай душі своєї цвіту...

Цвіте куга, цвіте пасльон приберезі в тумані.

А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть.!

Хіба у травні сніг буває?

Питай не старого, а бувалого.

Не кайся рано вставати, а кайся довго спати.

Весна в малиновій косинці мене покличе за селом.

Даруємо настрій.

Вечір був теплим.

Друже, не вари воду.

Зачекайте, будь ласка.

Очима карими п'янкими чарами приворожив мене юнак.

Я дам тобі водиці і пшениці моя пташино тільки не тремти.

І давно на нашу стежечку вже покликав спориш мережечку.

Може стежку до тебе я у травах зелених згубив.

У блакитні версти лину серцем я самотній на ірпінському пероні

Часто сниться біленька хустина наші зустрічі й перша любов.

Десь далеко в полі біля стежки кароокий соняшник стоїть.

Казка таємної синьої ночі знову тривожить душу мою.

Над широким Дніпром даль прозора колишеться нивами

В темно-карих глибинах очей затаїлась далека тривога.

Світ на променях своїх до спочинку заколишу.

Я чекаю тебе, повну ласки і сонячних мрій.

Знову прилину з теплими днями в травень квітучий,білі садки

В далі Дніпрові знову на схилах сиві тумани вітер жене.

Над прозорою криницею виріс явір із вербицею.

Радо мене зустрічала мамина вишня в саду

- Які ваші плани на сьогодні?

- Збираємося в кіно.

- Який фільм будете дивитися?

-Про небезпечну подорож джунглями Амазонки.

Світ - мереживо казкове.

Горлиця - на високій тополі.

Мої думки-тривожні та страшні

Життя прожити - не поле перейти.

Гаї диміли під горою, вечірній обрій пломенів

Із-за гаю місяць вируша, небеса чарують шатами.

В сосновім лісі дичка зацвіла, така собі колюча і мала

Тиша, тільки чути, як десь на ставку невгамовно кумкають жаби.

Сам не знаю, чого на душі так тривожно і тяжко.

Згинуть роси, як над світом сонечко зійде багряне.

Зникає поїзд в синяві дощу, колесами вистукує об криницю.

Вдома посадила жоржини я, щоб десь не ходила любов моя.