Синтаксис і пунктуація складного речення

Талант, дарований людині природою, є великим благом (А.Костенко).

Засуджений за український націоналізм, Василь Стус потрапляє до мордовських таборів, обжитих кількома поколіннями борців за волю (Є.Сверстюк).

Над нею аж ген-ген крайнеба червоніла сонячна заграва та вітерець ледве чутно дихав (Гр.Тютюнник).

Білий від старості чи від осілої на нього муки, завжди запопадливо усміхнений і незмінно рухливий власник млина та єдиної сільської олійні сидів тепер при вході в млин маком (М.Матіос).

Хочеться, згадавши дитинство, шибайголовою покотитися в степ... (АЛюбченко).

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі (Ю.Мушкетик).

Зацвіли каштани в пелюстках проміння, і хитає віти теплий вітровій (В.Симоненко).

Опівночі айстри в саду розцвіли, умились росою, вінки одягли, і стали рожевого ранку чекать і в райдугу барвів життя убирать... (О.Олесь)

Садом я блукаю тихою ходою, рум'яніє вечір од зорі заграв (В.Сосюра).

І озвалися долини гомоном знайомим, і упала на коліна тиша перед громом (В.Симоненко).

От тому я й говорю, що найвища краса - це краса вірності. (О. Гончар).

Я стою у вечоровій тиші, слухаю, як дихає земля. (М. Луків).

Трипільці паралельно з прирученням коней і корів винайшли плуг і колесо, що дало змогу вести на родючих чорноземах степової України високопродуктивне культурне землеробство (З журн.).

Остап з Соломією сиділи під вербою, але їм не говорилося (М.Коцюбинський).

Вже й шістдесятиліття вкривало сивизною голову, а він з юначим запалом все вишукував краплини істини й добра, наповнюючи ними свої роздуми-мрії (І.Пільгук).

День обіцяє бути погожий: на небі ні хмариночки, ні плямочки (Панас Мирний).

Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови, тим тонша її сприйнятливість до гри відтінків рідного слова... (В.Сухомлинський)

Воно й зрозуміло: на битій стежці трава не росте (І.Вільде).

О, принесіть як не надію, то крихту рідної землі: я притулю до уст її і так застигну, так зомлію... (О.Олесь)

Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби (М.Рильський).

В.Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України (Є.Сверстюк).

Сонце пішло на захід, від кленів лягли на дорогу тіні (О.Донченко).

Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою (Гр.Тютюнник).

У Києво-Печерській лаврі на них справили враження художні майстерні та друкарні, де виготовляли гравюри з зображенням звірів, птахів, різних пейзажів (І.Пільгук).

Червоним яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий, і ніч повільним помахом руки широкі тіні чорним пише вуглем (М.Рильський).

Десь коні ржуть і глухо грають сурми (Л.Костенко).

Біле сонце низько пливло над обрієм і сліпило очі (Р.Іванченко).

Секунди йшли і складалися в хвилини (Ю.Яновський).

Повітря пахне торф'яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров (Гр.Тютюнник).

Дрібний теплий дощ сіявся над зеленим простором степу і запинав далину сизим серпанком (Р.Іванченко).