Синтаксис. Пунктуація

підмет

присудок

означення

додаток

Матері забуть не в силі.

Увечері люди почали сходитись.

Я – долонька рідної ріллі.

Ми протирали штани на шкільній парті.

Ми чисті перед совістю, нащадками, планетою.

Тільки людина може здійснити неможливе.

А я таки мережить буду тихенько білії листи.

Стояла я і слухала весну.

Ранок наступного дня сповитий шовками небесної блакиті.

Не будь тією людиною, що догори щетиною.

Поезія дух народу, сила його і слава..

Красне слово є золотий ключ.

Професор Ніна Василівна прочитала лекцію.

До початку фільму лишалося десять хвилин.

Біля школи росло  багато дерев.

У відповідь надійшли сотня листів.

Ми з тобою будемо радіти.

Розповідь була цікавою.

Злодії накивали п’ятами.

Зірки не гаснуть довго.

Він рідний нашим городам і селам.

Гордої вдачі, кришталевої чистоти людина.

Поезія  це діло совісне, не грайся нею безпричинно.

Першим обов’язком козака є триматися товариства. 

З іменника та дієслова- зв’язки.

З прикметника та дієслова- зв’язки.

Із займенника та дієслова- зв’язки.

Із двох дієслів: неозначеної форми та змінюваного допоміжного дієслова.

Це було на острові Цейлоні де цвітуть веселкою гаї.

Читання книги це ніби розмова з найкращими людьми минулих віків.

Пахне хлібом і землею вогкий вітер-срібнокрил.

Тиша тремтить як росинка.

Миколка спав без задніх ніг.

Повітря було наскрізь сухе.

Співачка-легенда починає свій виступ..

Осіннє сонце сипало промінням.

Два кавуни однією рукою не втримаєш.

Хвилина годину береже.

Як побачиш своїх, кланяйся нашим.

Птах знає співати, а пес кусати.

у яких наявні обидва головні члени —підмет і присудок — із залежними від них словами чи без них

з одним головним членом

у яких дійова особа мислиться неозначено

у яких головний член означає дію, що стосується певної особи

додатком

обставиною

підметом

присудком

Трактором орати — хліба вдосталь мати. (Нар. творч.)

Сто зозуль кувало щовесни. (І. Нехода)

Машина спускалася в байрак. (О. Гончар)

Мені осіння ніч короткою здається. (Леся Українка)

Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов’їно. (Д. Павличко)

Як романтично він умів оповідати про норов лебедів і звичаї гусей. (М. Рильський)

З лотоків летять діаманти, млиновеє коло шумить. (Леся Українка)

Поля й толока лежали покриті грубою верствою снігу. (О. Кобилянська)

Не той тепер Миргород, Хорол річка не та. (П. Тичина)

За яскраве забарвлення дали омелюхам ще одну назву красавки. (А. Волкова)

Дрозди чикотні з діловитим азартом дзьобали ягоди. (О. Копиленко)

Князь Кий скликав усіх мужів на раду. (А. Кащенко)

Усяка праця почесна.

За погані речі треба бити в плечі.

Земля не полігон, земля це нива, щоб сіяти.

Порожній млин і без вітру меле.

Другорядний член речення, який називає ознаку предмета й залежить від члена речення, вираженого іменником.

Другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків.

Другорядний член речення, який означає обставини дії чи стану.

Головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично підпорядкований йому.

Братова шапка лежала на стільці.

На десерт подали бісквіт у шоколаді.

Ми уважно слухали розповідь про фортецю.

Сонце подарувало землі своє тепло.

речення з кількома граматичними основами

речення, у якому кілька граматичних основ поєднуються сурядними сполучниками

граматично організована одиниця мови, яка має одну граматичну основу

речення, у якому кілька граматичних основ поєднуються підрядним зв’язком

Снаряди почали вже падати в річку. (О. Довженко)

Осінь стояла червоно-багряна, палаюча, суха. (О. Гончар)

І нехай наше життя буде чудесною піснею. (І. Цюпа)

Тече вода в синє море, та не витікає. (Т. Шевченко)

Накрапає теплий, справді-таки дрібен-дрібен дощик. (Є. Гуцало)

Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів. (Т. Шевченко)

Шопена вальс… Ну хто не грав його і хто не слухав? (М. Рильський)

Гола земля, бита крилами вітру, безнадійно сіріла над олов’яним небом. (М. Коцюбинський)

Жінка стала одбирати книжки. (А. Головко)

Всіх владарка-ніч покорила. (Леся Українка)

Більш за все чомусь любив я моркву. (О. Довженко)

Вкрилась темна земля зіллям-рястом дрібним; все кориться мені, мов цариці. (Леся Українка)

прямим і зворотним

головним і другорядним

слабким і сильним

закінченим і незакінченим