Синтаксис простого речення. Види односкладних речень

Шкода даремно згаяного часу.

Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.

Кришталевий промінь сміливого сонця.

Допоки горіти буде долоні твоєї дотик.

Поверни золоті її очі, сині хвилі і вітер весни.

Шкода даремно згаяного часу.

Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.

Кришталевий промінь сміливого сонця.

Допоки горіти буде долоні твоєї дотик.

Поверни золоті її очі, сині хвилі і вітер весни.

На жаль, забули свою історію.

Заморосило осінь у сльозу.

Смолою пахне дощок білий ряд.

Згаяного часу конем не доженеш.

Подбати мушу про тебе.

Людське життя…

З усіх утрат утрата часу найважча.

Судженого конем не об’їдеш.

І жити спішити треба…

Лови летючу мить життя.

Таких чекають все життя заради миті.

Заморосило осінь у сльозу.

Мовчанка мудрості довкола.

Криштальний промінь сміливого сонця.

Яку ще хочем більшу славу укласти в блідість власних слів?

З неба, як розтоплене золото, ллється світ сонця.

Усоте прославляю буйноту життя.

Мило мені та спокійно серед тої лісової тиші.

Лінивим не находишся — ледачим не наробишся.

Танцюють, співають, веселяться на вулиці.

Вечірнє сонце, дякую за день!

Яка орда нам гідність потоптала?

Із можливого в чудесне перекинуто мости.

Учи дітей не страшкою, а ласкою.

Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони.

Снігами вкрилися поля і луки.

Пахне гіркотою осені.

Радять мені жити без ілюзій.

Журбою біді не пособиш.

Усоте прославляю буйноту життя.

Брехнею далеко не заїдеш.

Для мене без тебе і життя нема.

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.кажіть односкладне означено-особове речення

Любіть Україну, як сонце любіть...

Місто робітників, славне, величне, молоде душею...

Вино мудрості п’ють із келиха розчарувань.

Мабуть, тому й назвали його лагідним словом ясенець.

Нас чекають, нас знають, нас люблять, нам вірять, нас ждуть.

Від своєї совісті не втечеш.

Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.

Від своєї совісті не втечеш.

Без війни не плачуть, без біди не кличуть.

Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

Вір своїм очам, а не чужим речам.

Решетом води не наносиш.

Безлюдний, похмурий край.

Поезія гончарства – під небом Опішні.

Журливе звучання дудука – вірменської флейти…

Безмежний широкий степ.

Криштальний промінь сміливого сонця.