Види односкладних речень

Шкода даремно згаяного часу.

Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.

Кришталевий промінь сміливого сонця.

Допоки горіти буде долоні твоєї дотик.

Поверни золоті її очі, сині хвилі і вітер весни.

На жаль, забули свою історію.

Заморосило осінь у сльозу.

Смолою пахне дощок білий ряд.

Згаяного часу конем не доженеш.

Подбати мушу про тебе.

З неба, як розтоплене золото, ллється світ сонця.

Усоте прославляю буйноту життя.

Мило мені та спокійно серед тої лісової тиші.

Лінивим не находишся — ледачим не наробишся.

Танцюють, співають, веселяться на вулиці.

Вечірнє сонце, дякую за день!

Яка орда нам гідність потоптала?

Із можливого в чудесне перекинуто мости.

Учи дітей не страшкою, а ласкою.

Зелене море зроблять із Дніпра.

Снігами вкрилися поля і луки.

Пахне гіркотою осені.

Радять мені жити без ілюзій.

Журбою біді не пособиш.

Усоте прославляю буйноту життя.

Усе було кинуто на фронт.

Надворі було холодно.

А вже світає. Сумно, сумно, сумно …

Од ріки тягне прохолодою.

Багато слів страшних тут наговорено.

День народження святкуватиму пізніше.

Правда неправду перетягне.

Немає пісні без любові.

Держи кишеню і уста замкненими.

Спинися, мить, зіграй сонату вічну!

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.

У синіх відрах листя лопушине.

Твої спогади світлі, але щемливі.

За вікном жоржини й чорнобривці.

Бережи честь змолоду.

Ночвами моря не перепливеш.

Правду не сховаєш.

Батьківщину і матір не вибирають.

Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.

Нарешті ремонтують магістраль.

Нема на світі Заходу і Сходу!

Цього літа градом побило врожай.

Твої спогади світлі, але щемливі.

Сипле й сипле снігом..

Сиплеться й сиплеться осіннє листя.