Складне багатокомпонентне речення з різними видами звязку

Дуже любив професор, коли перед святами дівчата приходили в плавні, щоб збирати зілля та квіти. 

Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце. 

Смереки так тісно збилися, що важко було проходити між їхніми шершавими пнями, і сонце лише торкалося вершечків дерев.

Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою віддаватись. 

а) Я так захопився літніми принадами, що перестав співати й забув навіть, що стою в церкві.

б) Діти, що бігали по вулиці враз зупинилися: вдалині знялася така курява, що не видно було світу.

в) Я з друзями прийшов у ті місця,де ще стоять глибокі озерця, що як дівчата заглядають в очі.

г) Я дивився у велике широке вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним весняними сонцем гаї та діброви понад річкою Ворсклою, і укладав собі літні плани. 

а) А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса й гороху.

б) Я не рухаюсь, але я певен, що рись мене виявить: у хижаків є якесь особливе чуття на присутність постороннього.

в) Місто жило тривогою: зовсім недавно прокотилася хвиля страйків шахтарів, і тепер воно готувалося до наступних боїв.

г) Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина, і зачаровувала кожна стеблинка. 

а) На самому краю села, од вигону, стояла невеличка хатка,з-за неї виглядали невеличкі хлівці, повіточки, а трохи далі - тік, за яким був город.

б) В темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки, якій немає ні кінця-краю.

в) І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Вірунці й досі вони часом озиваються в душі, адже під спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.

г) А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли. 

а) Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.

б) Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду, крило заболіло, запекло наче сперся він ним не на воду, а на вогонь.

в) Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущавині, належали таємниці і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу приглянутись до неї пильніше.

г) Загадка це чарівний світ поетичної таємниці і в цьому світі мороз поєднаний з весною, що виступає прекрасною руйначкою всіх його мистецьких та господарських звершень. 

а) Вишнево-яблуневі садки, ще сьогодні зранку такі змерзлі, подобрішали, потеплішали, й село звеселіло, людські обличчя погіднішими стали.

б) Я слухав рідну пісню, рідну мову, й вона лилась струмком, у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи.

в) Огонь пішов по жилах хлопця, й він ясно одчув в собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника.

г) Зелене безгоміння в полі, на обрії завмерла не хмара, а кінь із вершником, що тримає перед собою голубого списа. 

А Гляне холодною водою обіллє.

Б Стихла пісня тихо стало над селом.

В У нас же літо зараз засміялась природа вся.

Г Дзвенять пташки в садах рясних сміються знову трави квіти.

А Минуло літо настала осінь лелеки згуртувались у ключі й відлетіли.

Б Бери до серця і затям душа творця не переквітне.

В Багато бесіди мало розуму.

Г Летять стежинки до Дніпра летять хмарки летять дороги

А А на небі зчинилась хуртовина: кидало колоддям,ламало, трощило, й луною розкочувавсь гук над хмарами по широких небесних просторах.

Б Там я творю її наново - і тоді здається мені, що ще більше права маю на неї.

В Ліс був смерековий, видно, планово саджений, бо смереки заступали одна одну, як солдати в рядах, і творили своєрідні тунелі.

Г Один раз доля вже зробила шалений поворот кола, чорна хвиля винесла його назад до кручі, й він видряпався на неї.