СКЛАДНЕ БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ РЕЧЕННЯ

Зорі кришилися над головою, обсипаючи світ своїм пилком

Тут так гарно, що можна не думати про їжу.

Німо витиналися чорні стовбури дерев, ліс навколо був листяний.

У хаті тепло: від печі йде дух, розходиться по всіх закутках.

А ліс мовчав, мовчки йшли сестри, і кожна зокрема несла свої думи.

Хлопці перелякано дивились то на палаючу книжку, то на грізну постать сердитої матері й не знали, що їм чинити.

Ніщо в сьому світі не дається просто так, усе треба заслужити.

Ми печемо на грабових патичках сироїжки, мружачись від лагідного димку.

Ми никали пустищами й знаходили те, що шукали.

Босі ступні просилися до трави — вона колола бджолиними жалами свіжості.

Куди б не ходив я зеленими царинами, за мною ходили ті очі.

Трави, які ми збирали, проростали в мені новим баченням, новою вірою, новою надією.

Ми йшли вуличкою, на якій цвів дикий тмин.

 Збоку джерготить потічок, за живоплотом журиться сусідська квочка, вдалині теленькають дзвіночки кіз.

Обережно, затуляючи долоньками, тліючу скіпку передавали з рук у руки.

Коні невдоволено крутнули головами, шарпнули з копита і понеслись вулицею, збиваючи густу куряву.

З-під гіллястих кущів дихає на неї тепле повітря, насичене пахощами чорнозему.

Батько ходить по подвір’ю, він стиха промовляє молитву до зоряного неба.

до рідних земель.

які завжди знаходять дорогу додому.

вони ніколи не зіб'ються зі шляху.

 чекай спекотного літа.

бо віщують спекотне літо.

віщуючи спекотне літо.

 принесеними гостинною господинею.

ширився запах свіжої зелені. 

проте це не тішило гостей.

він тобі продиктує сокровенне.

 бачити сокровенне.

щоб дізнатись сокровенне.

Так шепче листя на дереві, так жебонить потічок, гуде бджола.

Сонце зайшло за соснами червоне небо, вкрите багряними, химерної форми хмарками, викликало відчуття холоду самим своїм виглядом.

По небесній пелені писали блискавиці кресали громи між грудастими верхами і зсипали на хащу тріскучі дощі, тверді й холодні, як град.

Ні домів, ні церков, ні монастирів та вулиць — нічого не видко в темряві.

Робиш добро – воно до тебе повертається сторицею.

Дерево помагає мені писати, млосні пахощі скошеної отави — згадувати