Складнопідрядне речення з кількома підрядними

а) А злива так само почала відходити, як і надійшла. (М.Стельмах)

б) До селища Дарина поверталася поволі, хоч думки її летіли на крилах. (Ю. Яновський)

в) Раптом вітер зняв хмару пилу, яка закрила все. (М. Коцюбинський)

г) Благословен той день і час, коли послалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами (М. Рильський)

а) Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

б) Вітри гуляли по степу, що лежав тепер буйний, вилинялий, як пустеля.

в) Чайка у дивовижний терплячості все ще біліє на темнім уламку граніту, через який уже раз у раз перехлюпує хвиля.

г) Далеко від степу люди чули, як стугоніла земля.

а) Додатка (що? чого?)

б) Обставини (де? куди? коли? відколи?)

в) Означення (який? чий? котрий?)

а) туди, де ще не просвітліло небо

б) щоб висвітлити поля і дати зелу піднятися.

в) незважаючи на те, що сонце ще не ввійшло у свої права.

г) як і надійшла.

а) бо були вони щасливими.

б) щоб ненадовго повернутися назад.

в) хоч і швидко вони промайнули.

г) доки буду топтати ряст.

а) У гаю,...,свято весни вповні.

б) Чекай мене біля ставу,... .

в) У тих місцях пісні,...,ліризм посилюється.

г) Виглядатиму тебе,... 

а) Нехай над світом тіні хмурі на зло їм ставимо життя.

б) Там де мало горіхів і шишок білка заготовляє вдосталь грибів.

в) В погожий день коли цвіте калина гуркоче в небі благодатний грім.

г) Виявляється що дорослі ведмеді дуже пристрасні математики.

а) [Якби...], (...).

б) (Якби...), (то...).

в) (Якби...), [...].

г) [...], (якби...).

а) коли почало сходити золоте сонце.

б)хоч нас умовляли цього не робити.

в) що давно обріс цікавими легендами

г) щоб сховатися від пекучого сонця.

а) Де молодий вогонь, що серце пік?

б) У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його.

в) Збратав нас труд, що творить чудеса.

г) Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою.

а) Він розуміє, що ця байдужість страшніша за стогони й сльози.

б) Та Гейко вже знав, що ніяка сила не поверне його назад, у море.

в) Струмками, що рвалися з-під снігових підошов, бринів березень.

г) Артем розумів, що ночували на острівці, верст за десять од Славгорода.

а) оскільки вчора була сильна хуртовина.

б) ніби лежала товста пухова перина.

в) тому що не була розчищена від заметів.

г) так що не можна було доїхати до міста.

а) Минуле треба пам’ятати, щоб упевнено дивитися у майбутнє.

б) Малі дерева схожі на великі, як діти схожі на батьків.

в) Настав той час, коли вечірній сутінок швидко западає у нічний.

г) І вже чув композитор, як народжується пісня.

а) іменника

б) прикметника

в) дієслова

г) числівника

а) Стрілець стріляє, а господарство гуляє.

б) Якщо батько візник, син знає, як коня запрягти.

в) Апетит приходить із першим шматком, сварка – із першим словом.

г) Тільки розбивши горіхову шкаралупу, можна дістати зерня.

а) іменника

б) дієслова

в) прикметника

г) прислівника

а) Завжди перед головною.

б) Завжди всередині головної.

в) Завжди після головної.

г) Може стояти перед, після і в середині головної.

а) Вона відчуває ті місця, з яких сила земна переходить в людину.

б) На дуба-велета, що ріс віки, накинулись вітри шалені з бору.

в) Люблю, коли виводить літо останні грози на парад.

г) Від того земля не схолоне у надрах, що вкрита буває густими туманами.

а) Щоб уволю всього мати, слід багато працювати.

б) Годуй діда на печі, тому що й сам там будеш.

в) В хаті було тепло, тільки в печі шкварчала ринка з шкварками.

г) Очерет шумів так, що заглушав навіть думки.

а) Десь із туману, з прозорої хмари дивиться давня Вкраїна

б) І дихає ягня на пальчики рожеві, і крихітний Ісус всміхається уві сні.

в) Діалект, а ми його надишем міццю духу і огнем любови…

г) Я ридаю, як згадаю діла незабуті дідів наших.

а) Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого — Лавріном.

б) За те, що він боровся за свободу, його спалили в мідному бику

в) Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша.

г) Широкі рукава закачались до ліктів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки.

а) Де молодий вогонь, що серце пік? (Д. Павличко).

б) У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його (Я. Качура).

в) Збратав нас труд, що творить чудеса (М. Рильський).

г) Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтматов).

Де праця, там і пісня.

Ріка в бігу аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть.

Найбільш суворим і об’єктивним суддею, чий вирок вирішує долю будь-якої теорії, є всесильний час.

Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати.

Проминули сиві далекі віки над степами життя, неначе у вирій лелеки, яким не знайти вороття.

Любов’ю не обділений, зігрітий, бо корінь мій у рідному краю.

Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти, красою тулиться до серця.

Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

Був це хлопець жвавий, за що й прозивався в школі непосидою, розбитнем.

послідовна

однорідна

неоднорідна

паралельна

сполучникові та безсполучникові

безсполучникові та означальні

обставинні, означальні, безсполучникові

з'ясувальні, обставинні , означальні

перед головною

після головної

в середині головної

всі варіанти правильні

Якби не зима, то й літо було б довше.

Коли до тебе прилечу, засяє в сонці все навкруг, як після теплого дощу в росі важкий зелений луг.

Він почував у собі якусь силу, що поривала його до діла, до громадських справ.

Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці села, лелече гніздо на клуні, жебонлива криничка при перехресті доріг, терпкий запах лісової конвалії - усе це овиди нашого дитинства, наш духовний світ.

Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно  освіче­ною  людиною, добре знався і в давньоруських і в іноземних літописах, які читав в оригіналі.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

Хіба він, Козаков, вічний солдат, може бути без полку ?