Повторення з теми "Складне речення"

Микола впізнавав дівчину і не впізнавав, бо вона була не з їх села.

Обоє плакали у бур'яні: поет і його доля.

Схід уже червонів малиново, але навколо стояла пітьма.

В одну мить розсунувся простір - зорі стали ближче.

Ми думаєм про вас — і тому наші руки не в’януть біля плуга і станка.

У такі ночі довго хвилюється серце косаря: йому згадується літо.

Ще раз постукала у вікно — в господі нічого не зворухнулось.

Тепер ніби все з’ясовується: Кий — це той, хто разом із братами заснував наше місто, від його імені пішла й назва.

Була б охота знайдеться робота.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

  Поглянь в обличчя тоді питай про здоров’я.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.

Дощик перестав: усе навколо запахло, посвіжішало, заблищало.

До самого виру під’їжджати небезпечно; підмиває лід.

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати й землею: безмежний степ став ущухати, корився, ніжнішав.

Я підбіг до чайки, узяв її за крило: пташка була ще тепла, між білим пір’ячком на грудях чорніла ранка.

Ліс одягався тоді в жовте й червоне листя, а сонце обертало його в золото й вогні (М. Коцюбинський).

Катерина наче заспокоїлася, а проте неймовірна думка не кидала її голови (М. Коцюбинський).

Як упаду, вітрам віддам свій голос (В. Крищенко).

Єдина мить - і він злотисто розцвівся сотнями квіток! (Олександр Олесь).

Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться явори (А. Малишко).

На леваді за верболозами зібралося стільки синяви, що можна в ній брести по коліна, як водою (М. Стельмах).

Життя не кінчається смертю, якщо залишається сад (В. Терен).

Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала (Леся Українка).

Як став місяць серед неба, ревнули гармати (Т. Шевченко).

Там лиш раз на рік, як наїздили покупці винограду, трудно було здобути місце (П.. Інгульський).

Артем розповідав, що ночували на острівці, верст за десять од Славгорода (А. Головко).

Та не злічить віків,  що  встигли вже пройти.

Добре тому ковалеві,  що  на обидві руки кує.

Не писав я до тебе в останні два дні через те,  що  був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком,  що  дали віки.

Беруть на кпини молоді міста прапращурів,  що  вийшли з неоліту.

1Г 2В 3Д 4Б

1А 2В 3Д 4Б

1Г 2А 3Д 4Б

1Г 2В 3А 4Б

1Г 2В 3Д 4А

1Б, 2А, 3Д, 4Г

1Г, 2А, 3Б, 4Г

1Г, 2Б, 3Д, 4А

1Д, 2Г, 3А, 4Д

1Б 2Г 3Д 4А

1Б 2А 3Г 4Д

1А 2Д 3Г 4Б

1Б 2В 3Д 4А

А незважаючи на люті морози.

Б якщо купимо квитки на потяг.

В бо вже скучили за рідним містом.

Г так що обов'язково відвідаємо поділ.

А. Природу треба охороняти та любити, щоб нащадки згадали нас з теплотою, щоб не соромно було за своє життя на Землі.

Б. Стомлена тяжкою працею та повсякденними турботами, вона йшла, тримаючись за серце.

В. Боротьба є умовою існування людини: життя вмирає, коли закінчуються прагнення, суперечки, мрії.

А. Підрядний та сурядний.

Б. Підрядний та безсполучниковий.

В. Безсполучниковий, сурядний, підрядний.