Складні речення

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Мені потрібне слово а не слава.

Я в пісні молодість знайду і довго-довго буду з нею.

Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

Дітям здавалося що вже вечір і що вже невдовзі прийде мама.

Крізь темну ніч шумів весняний дощ і в унісон із ним шуміли сосни.

Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зникало і залишалася тільки музика.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил

Коли мама Ілона Маска переїхала з дітьми до Канади, їй довелося працювати і вдень і вночі.

До речі, жінка ніколи не набридала дітям нудними повчаннями щодо навчання й роботи.

Вона намагалася бути для родини прикладом в усьому, хоча тепер зауважує, що успіх дітей - лише їхня заслуга.

Мати зрідка допомагала дітям, не маючи вільного часу і тому вони досягли всього самостійно.

Слова стосунки, ставлення, відносини, взаємини утворюють синонімічний ряд, проте кожне з них має своє значення й відрізняється лексичною сполучуваністю.

Для позначення взаємодії між членами колективу чи громади, групами, об’єднаннями використовують слова ставлення, стосунки та взаємини (взаємини між дітьми).

Уживання із цим значенням слова відношення не є правильним, оскільки воно передає взаємозв’язки лише між предметами, явищами тощо (математичне відношення).

У багатьох словосполученнях різних галузей науки переважно суспільного, економічного та політичного змісту вживають термін відносини (виробничі відносини).

Поглиблюйте свої знання зі слововживання й слідкуйте за правильністю мови, збагачуючи її синонімічними рядами

незважаючи на люті морози.

якщо купимо квитки на потяг.

бо вже скучили за рідним містом.

так що неодмінно відвідаємо Лавру.

щоб краще дізнатися історію столиці.

Коли ідеш ранковим полем, то грають бризки від роси.

Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.

День такий, що жалітися грішно на невдачі, нестачі, біду.

Здалося, що якийсь чарівник, як у казці, позолотив дерева

Вийшовши з густого соснового лісу, ми побачили велике поле маків.

Євген Черниш сидів на траві оддалік, спершись підборіддям на руки.

Квіти згортали пелюстки, відчуваючи наближення нічної прохолоди.

Почувши про приїзд театру мініатюр, учні зібралися в актовому залі.

Працюючи в сучасних лабораторіях, потрібно мати глибокі знання.

бо були вони щасливими.

щоб ненадовго повернутися назад.

хоч і швидко вони промайнули.

доки буду топтати ряст.

дарма що вони були дуже давно.

Коли світило яскраве сонце, я вийшов з дому.

Яскраве сонце засліпило мене, коли я виходив з дому.

Виходячи з дому, я мружився від яскравого сонця.

Коли я виходив з дому, мене засліпило яскраве сонце.

Виходячи з дому, мене засліпило яскраве сонце.

Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати (Б. Олійник).

Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя? (С. Марченко).

Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина (М. Стельмах).

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу (М. Стельмах).

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний (П. Загребельний).

1

2

3

4

5

Здобули волю відшукали долю.

Посієш впору збереш зерна гору.

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюс

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси.

А сонечко неначе запитало, чи тепло у душі моїй сьогодні.

Очі без душі сліпі, вуха без серця глухі.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Десь там моя Вітчизна неземна, де пахнуть зорі, ніби євшан-зілля.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли з Сіроманцем.

Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Спочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра 

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду

У товаристві лад усяк тому радіє

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості 

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю

пояснення або доповнення першої частини

послідовність чи одночасність подій

зіставлення або протиставлення змісту частин

швидку зміну подій

 Парубки дружно загиготіли, Данило аж навприсядки зайшовся, Омелько обминав оте капосне “ніззя”, мов турок сало (В.Симоненко)

Мільярди вір зариті у чорнозем,

Мільярди щасть розвіяні у прах (В.Симоненко)

У Шворня трусилися руки, він гарячково виробляв план дій (В.Симоненко)

Нудні і невиразні піднімалися в танцзал і приймалися монотонно шліфувати паркет, залицятися до таких самих нудних і невиразних дівчат або збивалися табунцями і страшенно бездумно патякали бозна про що й для чого (В.Симоненко)

Мов раб німий на араратській скелі Карбує написи про подвиги царя Ти на папері почуттів моря Переливаєш в строфи невеселі (В.Симоненко)

  Ой майнули білі коні тільки в’ються гриви Тільки курява лягає на зелені ниви (В.Симоненко)

  Флегматично зима тротуаром поскрипує Фантастичні плете казки Позіхає десь під білою липою і на шибки покладе мазки (В.Симоненко)

 Ні сонний спокій зовсім нам не сниться Ні нас не вабить ніжна тишина Прийдешнє осяває наші лиця Неспокій творчий з вічністю єдна (В.Симоненко)

З суворою гідністю і навіть настороженістю жде він, поки син, вставши з газика, підійде до нього.

Але там, де збереглися залишки степового травостою, на початку літа настає дивовижно прекрасна, ніби святкова пора.

Поки боярин вернувся із свойого невдатного посольства, Максим сидів у його шатрі і прислухався та думав, що йому робити.

Тіло йому охопила гаряча млость, в очах плавали жовті плями, і від того здавалося, що й надворі теж жовто.