Складне речення

Кленовий листочок покружляв у повітрі й упав у калюжу.

З року в рік Київ прикрашається новими будинками, парками, проспектами.

Тут кожен камінь пише заповіт і кожна гілка шле адреси літу. (А.Малишко.) 

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.

Вони раділи справжньому теплу і сонцю які змінили все навкруги.

Ще ранок дихає прохолодою від сну підводиться трава (А. Малишко).

Усю мою душу й сили віддам за тебе матінко мила моя. 

На морському березі діти збирали різнокольорові камінці а дрослі спостерігали за ними.

 Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і від сирої землі (М.Рильський.)

Схід якось одразу наповнився перлисто-рожевим сяйвом по ньому розгонисто шугонули промінці (М. Стельмах).

Хоч ніч була темна обрій неба все ж таки був світліший за землю (А.Кащенко.)

Там клен зелений схиливсь до тину і мати рідна щось пише сину (А.Малишко.)

Настане літо жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів)

Той що занепав духом уже не страждає (Д. Павличко).

Цю тему важливо засвоїти адже вона супроводжуватиме нас упродовж всього вивчення складних речень.

По заході сонця одразу сплив повний місяць над островом освітив очерети кущі виселок (М. Ткач). 

А я люблю, як у вечірній час сопілка заспіває переливна (М. Рильський)   - підрядне мети.

Юрба розбила ногами грубий пісок, так що жовтувата курява здіймалась в повітрі і колихалася над головами (Леся Українка) - підрядне наслідку.

Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої (В. Сосюра) - підрядне часу.

Він тільки один був такий, що міг здійняти з вікон грати, розвалити мури

(М. Коцюбинський) - підрядне причини. 

Гаї спинились над водою і тихо входять в клекіт рік і хмелем бродить під корою в березах чистий, свіжий сік (М. Стельмах).

Не сплять лише цвіркуни й фонтани та кліпа очами-зорями небо

(М. Коцюбинський).

Довкола будиночків цвів бузок і на білі стіни падала прозора тінь (П. Панч).

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар). 

Той хто не вміє себе боронити, гине чи юрмиться серед чужин. (Н.Поклад.) 

 Коли я смуток свій на струни клала з’являлась ціла зграя красних мрій. (Леся Українка.) 

 Красу, яку людина сотворила я шанував понад усе земне. (М.Руденко.) 

І хоч на світі сторони чотири, я тут живу, бо я свій край люблю. (Л.Костенко.) 

обставинне умови;

обставинне часу;

означальне;

з'ясувальне.

Важкі краплини загойдались на колоссях легенька пара знялась над нивами (М. Коцюбинський). 

Невідомо звідки налетів вітер зашуміли гіллям берези долинуло з заливних лугів могутнє іржання коней (А. Шиян)

Зілля диво наробило тополею стала (Т. Шевченко).

 Затям доброзичливість вартісніша за золото й срібло. (З Біблії.)

Усміхнулось сонечко буде день погожий. 

 Давно помічено обдарована нація часом дуже своєрідно являє світові свої неперевершені таланти (О.Шарварко)

Ось послухай десь за гаєм соловей заплакав враз. (Олександр Олесь.)

Іще прикмету, серце, не забудь в багні лілеї білі не цвітуть. (Г.Коваль.)

Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схитувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла (М. Стельмах).

Чомусь і досі чітко уявляю, як людина чаклує при вогні і гріє руки, щоб замісити глину і творити. (Г.Коваль.)

Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті досконала. (Л.Костенко.) 

Обабіч дороги в золотих полумисках соняшників бенкетували бджоли, на синюватих стеблах сизіли дзвіночки вівса, прив’ядали сердечка листя рясного стручкуватого гороху. (М.Стельмах.) 

Тануть гори й пасовища, повертається червоне в свою кузню сонце; гаснуть в сього світу шуми й дзвони (Г.Містраль.) 

Де б не прийшлося трудитися й жить, все ж пам’ятай: Вкраїна мила на Черемоші й на Дніпрі лежить (А. Малишко).

Щасливий я не тим, що маю квіти, а тим, що є кому їх віднести! (Л.Дмитерко.)

Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися (Нар. тв.).