складне речення

У руку взяв зерно важке і повне, і налилася силою рука.

Життя людське унікальне і , по суті, невичерпне.

Зрештою, навчання триває і після закінчення школи.

Зустрівшись тут несподівано, хлопці зніяковіли і, привітавшись, зайшли до хати разом.

Сушилося сіно в покосах - світ сіном, здавалось, пропах.

Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець.

Не тільки жайворонки нас, мене й товаришів, вітали, але й гречки в той самий час рожевим гомоном співали.

Чи прийде щаслива зустріч і чи далеко попереду вона?

Мені війнула в очі сивина, та я нічого не везу додому.

Наснилася радість, торкнула чола, і я телефон Ваш набрала.

То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий, то сонце вигляне ласкаво-променисте і знов сховається.

Чужих два слова в пісні буде - і пісня вся тоді чужа.

Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк.

Нарешті запалили свічку, та вітер одразу її загасив.

Прийде весна - і всюди крига скресне.

Чи то настане нічка темна, чи то веселий день шумить.

В провулках поміж тинами клубочилась темрява, але небо було світле і зоряне.

А тепер спустіли береги, та й озера висихають.

Данило натиснув пальцем на курок - і печера наповнилася гулом пострілу.

Багато влітку доводиться на пасіці працювати, зате взимку можна відпочити сповна.

Не сплять лиш цвіркуни й фонтан, та кліпа очима-зорями небо.

Скоро хмари з′єднаються в степу широкого межиріччя, і тоді над землею прошумить довгождана літня злива.

На небі з хмар творилися темні хащі лісів, і в їхньому русі й розвої вчувалась хода весни.

І жмуриться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад.

Ще холодом закуто віти клена, й заметами занесено кущі.

Кругом висить морок та мла непросвітна буяє.

На наше щастя, перша гілка була не високо і Ксенія вхопилася за неї.

Злітає листя із дібров і материнка відцвітає.

Мимохіть піднімалися шапки на головах вгору і по-вовчому загорялись очі.

І уночі вже сад шумів і крізь гілля сміялись зорі.

Грім все гуркоче і руда хмара лівим крилом обійма небо.

Микола направив струни, повів смичком і жалібна пісня розляглась по хаті.

Чи то йому доля не слугувала чи то його час ще не настав.

Ще не вдарив мороз а вже втомлений лист в′яне, жовкне.

Чи це буття принижує людину чи ми себе принижуєм самі?

і мама нас насварила.

і пішли гуляти.

захопившись грою.

тому боялися іти до школи.

тому що забули записати домашнє завдання.