9 клас .Самостійна робота . Складне речення з різними видами зв'язку

Найогидніші очі порожні, найгрізніше мовчить гроза, найнікчемніші дурні вельможні, найпідліша брехлива сльоза.

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Над притомленим завороженим степом стояла така тиша, що було чути, як знизу дихає колос, як згори випадають роси .

Багряний вечір догорів, і попіл падає на місто, переливається намисто наддніпрянських ліхтарів. 

То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні.

Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом смілим, і по саду лилась вона квіток зеленим пилом.

Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні, і падає сон у траву.

Цей шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду й козачої долини, і досі не мав власної назви, хоча тут люди не раз знаходили непевний притулок від ординців.

А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху.

За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.

Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде і хату Чабанисі розвалить.

Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.

В темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дну великої прозорої річки.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

Коні чвалають по калюжах, у повітрі свіжа вологість, де-не-де блимають далекі вогники.

Цілими днями сіялись осінні дощі, а, коли їх не було, то над полем від ранку до вечора бродили тумани.

Цілими днями сіялись осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до вечора бродили тумани.

Цілими днями сіялись осінні дощі а, коли їх не було, то над полем від ранку до вечора бродили тумани.

Цілими днями сіялись осінні дощі, а коли їх не було, то над полем, від ранку до вечора, бродили тумани.

Ріка несе любов коли у воду красуня рушить з небом на плечі, і враз береться смутками народу, коли заходять в неї орачі.

Вік доживаю, а не знаю хто є та істота, що в мені гніздиться..

Знову осінь утікає злякано під травневою рясною зливою, і перший раз сьогодні я заплакала, бо така щаслива.

Не той багато знає що багато прожив, а той що багато пережив.

Коли почалася гроза, гра припинилась і діти кинулись бігти додому.

Лиш той творити може, хто любить свій народ.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Мені бачиться школа в селі – нова, простора, світла, урочиста.

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Коли почалася гроза, гра припинилась і діти кинулись бігти додому.

Лиш той творити може, хто любить свій народ.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Мені бачиться школа в селі – нова, простора.

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Осінь золотом догоряє, і, зазнавши нужди немало, з нею меркне і помирає все, що вчасно не відбуяло.

Ще осінь нас любить, і ми їй належим, лезо зими вже у груди вроста.

Скоро зима забіліє снігами, вдарять морози, і вечорами довго світитися буде в світлиці, і прилітатимуть зморені птиці мерзлу калину клювати і порятунку від стужі чекати.

Прийшла пора – в саду наспіли вишні, дурман- трава голівки підійма.

[ ], і [ …все], (що…).

[ ], і [ ], [ ].

[ ], [ ], і [ ], і [ ] .

( ), і [ ], [ ] .

[ ], [ ] , і [ ] , і [ ] і [ ].

Складне речення з безсполучниковим та сполучниковим сурядним зв'язком

Складне речення з безсполучниковим та сполучниковим підрядним зв'язком

Складне речення з сполучниковим сурядним і підрядним зв'язком

Складне речення з безсполучниковим та сполучниковим сурядним і підрядним зв'язком

Поняття «дрес-код» прийшло до нас із Великої Британії, що відома своїм консерватизмом і суворими правилами публічної поведінки.

Дрес-код – це рекомендації й правила хорошого тону, утілені в певному стилі одягу й аксесуарів.

Зараз дрес-код на роботі або на вечірці вже мало кого дивує: він є радше підтвердженням дотримання корпоративної етики чи лояльності одного стосовно інших.

Ба більше, одяг ділової людини нині став символом успіху й достатку, дрес-код започаткував у моді новий напрям, що охопив практично всі верстви населення розвинених країн.

Правильно вибирати одяг – це своєрідне мистецтво, і тому основи дрес-коду часто вивчають у багатьох закладах освіти та великих корпораціях.