Складне речення з різними видами сполучникового та безсполучникового зв'язку

Я опустив руку а чир'ям у воду, але воно навіть не нахилилося до води

Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора

На моє застереження, що справа небезпечна, він поблажливо усміхнувся і сказав, що йому вже сімдесят років і ніщо його не лякає, але він спо дівається, що я буду обачний і до небезпеки не дійде.

Проте маленька пташина, ця цухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою віддаватись

Позеленіли вікна, повітря стало бузково-синім, і верхівки тополь вигойдувались на поривчастому вітрі

Ось мати ступила вбік, і тепер кругла таріль сонця засріблилась у густій блакиті, а довкола материної голови вже не іскрився

й не мерехтів німб.

Тримаючи в руках серпа, на якому вогко зблискувало сонце, мати

ступала над галузиною струмка, і об її ноги билось волоття трави.

А тобі якусь хвилю здавалося, що зараз ось іде вона мимо крини

ці, під яблунею, а отой німб таки світиться довкола й посіченої сивиною голови

Ягорове подвір'я порожнє, щітка в глині стирчить, ніким не торкана, і душу хлопцеві опікає смуток якоїсь гіркої непоправної втрати

Верба як трава лугова: ти їй покоси, а вона знов буде рости.

Мати чистить картоплю, а ти вже давно назбирав палива для вогнища і тепер ходиш, наче плаваєш, у синьому димку, що про- слався над лугом

Навкруги стояла глибока тиша, вона не тільки сприяла, а й на дихала мене до тієї роботи, коло якої я тоді працював.

На горбку, біля чиєїсь клуні, ялина висока врод- ливо чорніє, зелене хутро на ній із сивим блиском, що так і вабить зір

День той ткався і ткався з різних настроїв, у яких переважав радісний, та подеколи до нього долучався і сумний

Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде і хату Чаба- нисі розвалить

За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла чер га з цеберками і коромислами, і той, хто таг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.

Землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, воно засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою

і подумати про головне.

Солодко замре серце, коли підносишся в самісіньке небо, і холодний ляк пройме всього, коли з ви соти падаєш, розставивши руки, а над землею тебе ніби хвиля підхоплює, не дає впасти

Минули дні, і не раз можна було бачити Сіроманця в ярах за висілком: він сидів і терпляче чекав, доки Андрійко Лях пока- тається на лижах зі своїми однокласниками.

Їжак розпростався, просунувся безшелесно вперед, завмер, чатую чи небезпеку, ще прокотився, став, наче спіткнувся об невидиму перешкоду, й діти не кинулися за ним, не наполохали, бо конче хотіли знати, куди побіжить і куди приведе їх.

А тим часом обважнілі садки півдня осипалися

абрикосами, земля вже була ними встелена так, що ніде й ступити, а збирати нікому, і сусідній з полігоном колгосп звернувся до Уралова за допомогою

Лось знав, що то тріщить стара гілляка на дубі, всохла, кощава,

їй давно вже б треба впасти, а вона не падала, з дивною впертістю тримаючись за стовбур.

Кузька потяг носом повітря, і враз йому забулися і живий гай- ворон, і той, що снився: повітря смачно пахло димком і кашею.

Гнідий кінь стоїть на річковій обмілині, довкола його ніг сріблом грає дрібна риба, а чайки з хвилястими крильми літають так низько, що ось-ось самі заплетуться в розплавлену мідь пухнастої гриви, щоб маяти в ній живими квітами