Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку

Природу треба охороняти та любити, щоб нащадки згадали нас з теплотою, щоб не соромно було за своє життя на Землі.

Стомлена тяжкою працею та повсякденними турботами, вона йшла, тримаючись за серце.

Боротьба є умовою існування людини: життя вмирає, коли закінчуються прагнення, суперечки, мрії.

Підрядний та безсполучниковий.

Сурядний та підрядний.

Безсполучниковий, сурядний, підрядний.

Сурядний та безсполучниковий

Трьох  частин

Чотирьох частин

П’яти частин

Шести частин

Потрібно робити лише те, що бажають твоя душа й серце, і тільки тоді людина досягне вершини своєї творчості.

Ви тільки задумайтеся над тим, як  приємно відпочити ввечері під  зоряним небом на прохолодною траві, а  навколо тебе - тиша.

І весна йому теж здається дівчиною, але, коли веселка живе на хмарі то весна ходить по землі.

Роззирнулася, сподіваючись, що все де сон, який зараз мине і з усіх вулиць посуне люд, і стануть навколо церкви, засвітять свічечки, і вдарять великодні дзвони…  

Сонце борсалося в тому киселі, ніби заплутана в павучих тенетах муха; сьогодні вночі місто, здається, не змогло прийняти щодобової нічної купелі, і вимести зі своїх закутків застояну жарінь. 

Бабуся перед якимсь втемнілим образом поставила саморобну свічечку й ревно почала молитися доти, поки не згадала, що мені доконче треба показати грізний і страшний суд — господа нашого Ісуса Христа друге пришестя.

Фараон плакав, і йому здавалося, що на нього співчутливо дивляться всі тисячоліття зі знаменитих єгипетських пірамід. 

І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила, що в теплому ірію захопили весну та й принесли нам. 

Вона ще молода, усміхається святково й чисто, в її ледь чутному диханні — збудлива таємниця свіжості, краси природи, що завжди відроджується й відроджується...

Я знаю ми підемо туди де здійсняться наші мрії.

Брязкали сталевими тарелями вагонні буфети перегукувалися дударі-стрілочники сюрчали у свої сюрчки й вимахували ліхтарями зчіплювачі вагонів видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздів...

Сутеніє густий туман поле укриває я починаю хвилюватися тому що мені треба поспішати.

Але малюнком тоскним і недбалим не хоче годувати листопад, і мріють зорі: ми серця запалим; радіє місяць: повернувсь назад. (П. Филипович)

Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови. (І. Сенченко)

Стояла тиха і по - своєму хвилююча година: згори на верховіття лісу опускався сизий присмерк, а внизу з - під кожного куща виповзав туман, тому здавалось, що над землею коливалися два неба.(М. Стельмах)

Складне речення із сурядним і безсполучниковим зв’язком

Складне речення із підрядним та безсполучниковим зв’язком

Складне речення із сурядним та підрядним зв’язком

Складне речення із сурядним і безсполучниковим зв’язком

Складне речення із підрядним та безсполучниковим зв’язком

Складне речення із сурядним, підрядним, безполучником зв’язком.

Складне речення з підрядним та сурядним зв’язком.

Чабан — це той, хто все життя на ногах, кого спека продублює і осінні мряки пронизують до кісток, і, коли інші ще сплять, він уже з отарою виходить з кошар у мокрі поля на свої цілоденні вахти. 

А Батий думав щось своє, він ховав ці думи в собі або, коли опівдні пригрівало сонце виходив з юрти, сідав у зручне ромейське крісло і надовго втуплював свій зір у синю морську далечінь. 

Між лісом і струмком простелилась долонька лугу, й, коли йти по траві, то з-під ніг весь час вискакують прозорокрилі коники.

Небо аж дзвенить, і, хоч сонця ще нема, а ці дівчата вже передчувають його. 

А коли виїхав із лісу на широку поляну, що високим пагорбом обривалась над Ірпенем, із грудей вирвався радісний стогін-клекіт: на тому березі, за широкою, приметеною снігом Ірпінською заплавою, темніли знайомі хатини, з димарів піднімалися в небо сизо-бурі передвечірні дими. 

Долгорукий ждав, поки вгамується завірюха, тим часом князь Ростислав мав готувати в Суздалі дружину для походу на південь, добирати коней, ладнати сани й лижви для воїнів, яких князь Юрій щоразу набирав з простого люду. 

Ось і наша сіножать, вона тулиться до річечки, за якою починаються луги сусіднього села, отого, що у війну було спалене вщент. 

 Збираючи книжки, я почув, як надворі загуркотів віз, як заскрипіла наша хвіртка, обізвалась радісно качка, загупали швидко кроки, забряжчали одні й другі двері, і на порозі, наче весняночка, стала розрум’янена і осяйна Мар’яна.