Складне речення з різними видами сполучникового зв'язку

трьох частин  

чотирьох частин

п’яти частин

шести частин

  Ніна спочатку думала про Якова Македона, що привернув її увагу, та згодом сильніші спогади витіснили його образ, і перед очима постали і люди інші, і події, що їх довіку не забути (А. Шиян).

 Тихо розмовляли, наказували, як бути з хлібом, що треба продати, що купити, чим засіяти пари і що сіяти по озимині (С. Скляренко).

  То поїзд затримувався на станціях, бо колія була зайнята, то машиніст довго домовлявся із станційними працівниками, що не хотіли відпускаи вугілля, взагалі поїзд чомусь довго стояв перед семафором (А. Хижняк)

  Майже кожного місяця я приїздила до Києва, але раз у раз траплялося так, що або Ванда Львівна виїхала до Львова, або я через якісь обставини не могла її дочекатися (М. Пригара).

Синіє небо, пливуть і пливуть по ньому хмарини, зеленіють на землі гаї та діброви, мріють у тремтячому мареві далекі села, пахне дозрілими хлібами, і тихо - тихо всюди, і тільки пісня тужить та скаржиться ( Г. Тютюнник).

На порозі вислуховуєм ще трохи стогнання самої хазяйки, і тепер ми певні, що наша знайомість з наметом міцна: ми посіяли в людях свій образ, нехай тільки тепер росте… ( М. Коцюбинський).

Там я творю її наново - і тоді здається мені, що ще більше права маю на неї( М. Коцюбинський).

Ліс був смерековий, видно, планово саджений, бо смереки заступали одна одну, як солдати в рядах, і творили своєрідні тунелі ( І. Вільде).

З-над річки лине пісня голосна, а тут, біля гостинної веранди, іде безкровна лагідна війна червоної та білої троянди ( М. Рильський).

  Тихо розмовляли, наказували, як бути з хлібом, що треба продати, що купити, чим засіяти пари і що сіяти по озимині (С. Скляренко).

  Легко й радісно зітхнув густий хуторський парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті - землянці, що притулилась самотня до панського парку( С. Васильченко).

  Перевіяв Силентій підситком увесь попіл, але червінців не знайшов:  викапали вони золотою крівцею у святу землю (Г. Тютюнник).

Коли б спитав мене хто-небудь яку музику любив у ранньому дитинстві який інструмент яких музик я б сказав що більше за все я любив слухати клепання коси (О.Довженко).

З ції хвилини все те що він бачив навколо себе чув і відчував повнилося для нього новим змістом йому ніби вставили інші очі і він ними бачив тепер те чого раніше не помічав йому ніби підмінили душу і він відчував те про що раніше не здогадувався ( Г.Тютюнник).

Ми милуємося природою і те що в кожного з нас у ці хвилини відкриваютьсясерця на зустрічкрасі здружує нас (В.сухомлинський)

 Страшні слова коли вони мовчать коли вони зненацька причаїлись коли не знаєш з чого їх почать бо всі слова були уже чиїмись (Л.Костенко). 

Море шуміло, і хвилі його скакали далеко на берег, щоб змити низькі береги, покриті травою (М.Коцюбинський).

Уранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток, і вони сяяли й променилися (О.Іваненко).

Я охоплюю обома руками берізку, притуляючись до неї вухом, але вона мовчить, бо ще не розмерзся під корою сік, ще мертво в лісі (М.Стельмах).

Тимко знав, що по-народному цю квіточку називають «невісточкою» і те, що вона така прекрасна, і те, що її так звати зачарувало його (Г.Тютюнник).

[ ], ( ), ( ), [ ], ( ).

 [ ], ( ), ( ), [ ], [ ]. 

 [ ], ( ), [ ], [ ]. 

[ ], ( ), ( ), [ ]. 

Чабан — це той, хто все життя на ногах, кого спека продублює і осінні мряки пронизують до кісток, і, коли інші ще сплять, він уже з отарою виходить з кошар у мокрі поля на свої цілоденні вахти. 

Небо аж дзвенить, і, хоч сонця ще нема, а ці дівчата вже передчувають його. 

 Між лісом і струмком простелилась долонька лугу, й, коли йти по траві, то з-під ніг весь час вискакують прозорокрилі коники. 

А Батий думав щось своє, він ховав ці думи в собі або, коли опівдні пригрівало сонце виходив з юрти, сідав у зручне ромейське крісло і надовго втуплював свій зір у синю морську далечінь. 

дві

три

чотири

п'ять

коми

 двокрапки

 тире

крапки з комами

Сполучниковий сурядний і підрядний

Безсполучниковий та сполучниковий сурядний

Безсполучниковий та сполучниковий підрядний

Безсполучниковий та сполучникові сурядний і підрядний

Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим сло­вом із близькою людиною дорешти помирили Остапа з не­сподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні до­води і обидва товариші твердо поснули сном молодості.

Тепер уже щодня палав у печі веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, і, коли Андрій смерком вертався до хати, свіжий од вітру з духом морозу у всіх складках одежі, то Маланка старалася догодити йому.

Виходило так, що всі були вдома, а, коли хто й забіг на ґуральню, то тільки на те, щоб подивитись.

Гафійка гриміла ложками, а Маланка, заклавши руки, по­божно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево, що прикажчик нічого не розуміє і, коли б не Андрій, не було б діла.

 Підмета.

 Обставини.

Додатка.

Означення.

Добре того вчити, хто хоче все знати.

Хто знання має, той і мур зламає.

Хто п’є зілля джинджури, той забуде дорогу до лікаря (Ф. Мамчур).

Хто вчиться змолоду, не знає під старість голоду (Нар. творчість).

Семен рукою розгладив недовірливі зморшки на чолі, хоча й позаздрив спокійним снам батька.

Неподалік од татарського броду, де навшпиньки спинався долинковий туманець, окреслилася постать людини.

Ярослав руками перебирав стебла пшениці, у яку вже ввійшла золотінь.

Так дівчині хотілося, щоб ніхто не побачив її.

Дозорці дали знак, щоб веслярі рух весел припинили (З тв. А. Чайковського).

Хлопці держалися разом і, йдучи, розглядалися по сторонах, щоб добре затямити дорогу.

Повільно, обережно ступаю по чорноземові батькового городу, щоб йому боляче не було

На хвилину зупинялися, щоб дати коням відпочити.

Означення.

Підмета.

Обставини.

Додатка.

Щоб лиха не мати, треба рано вставати.

Людина зростає такою, якою її навчили змалку.

Що нині впустиш, того завтра не доженеш.

 Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш.

Старий дзвонар одного давнього вечора розповідав, як десь дівчата дзвонами привертали парубочі серця 

Зібралася ціла флотилія, наче з якого великого переможного походу верталися.

Уже сонце хилилося до заходу, як у степу показалася велика чорна плахта.

Назбирали багато сухого бадилля, щоб було чим цілу ніч палити.

Щоб не сидіти без діла, дід став бджіл розводити та допомагати бабі в городі товктися.

Здивований, кінь перечекав, не рухаючись з місця, щоб не скаламутити води.

Отаман дав знак, щоб галера спинилася.

Під вогнище ми видовбали в піску яму, щоб не розшарпував вітер вогню .

Квітчає парк падучим листом карнизи, ліхтарі, дроти, встилає килимом барвистим бульвари, вулиці, мости.

Обважніле гілля дерев, зелень кущів, картоплі — все ніби порозбухало водою.

За селом шелестіли хліба і пахло полином.

Ясне сонце геть підбилося вгору, розсіває своє золоте марево по зеленій долині.

Сіявся дрібний дощ і одразу замерзав на кущах, на траві, на деревах.

Вже листопад підкрався з-за дубів і гай знімає золоту перуку. 

Коні бігали без вершників і половці не впізнавали один одного.

У полях диміла місячна курява і тихим посвистом бриніли жита й пшеничні ожереди. 

Земля тремтить у млості, і ронить пелюстки, і невідомі гості злітаються в садки.

Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям.

Навкруг рясні стоять сади, платани і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане.

В глибокому яру ніби в’ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла

Гаснуть у плавнях комети, тихо вмирає на заході ніч.

Над берегом послався невеликий, густо зацвічений білою ромашкою луг.

 Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті зоря вплітала в трави. 

 Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці.