Складне речення з різними видами зв`язку

Обважніле гілля дерев, зелень кущів, картоплі — все ніби порозбухало водою (О. Гончар

За селом шелестіли хліба і пахло полином

Ясне сонце геть підбилося вгору, розсіває своє золоте марево по зеленій долині

У зелених заплавах ховалися ситі крижні й не полохані мисливськими пострілами кулики

Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям

Земля тремтить у млості, і ронить пелюстки, і невідомі гості злітаються в садки

Навкруг рясні стоять сади, платани і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане

Існує ще й таке правило: вітаючись і прощаючись з людьми, малознайомими або незнайомими, слід уникати скорочених форм вітань і прощань

Служки носили безліч страв: тетереви, гуси, журавлі, голуби, кури; всілякі напої: вино, мед, чистий і варений з корінням, квас.

Скільки дозорців з нудьги полювало за лисом, а жодному не вдалося влучити.

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь. 

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане. 

Над берегом послався невеликий, густо зацвічений білою ромашкою луг.

Неволя, як той чад, задурманила людям голови .

Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці

Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті зоря вплітала в трави.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть.

Город копати було ще рано, але Миколка наточив рашпілем лопату, набив на граблі нового держака та й пішов згрібати під яблунями торішнє листя. 

 На грядках червоно виблискують скиби, а в борознах біліє опалий цвіт.

 Вдень сонце пече немилосердно козацьке тіло, а вночі холодна вільгість пронизує до кісток.

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Коли тебе в саду стрічаю, сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає в твою розмову.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.

Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Не знайшли чай, чи ліньки було шукати.

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на лоб, на вуха, на щоки, а плечі холодила роса. 

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові.

Кожен має посадити, принаймні, одне дерево.

Товариш, видно: не зрозумів жарту.

Горе, кажуть, за горе чіпляється.

Моє серце мабуть болітиме, як не стрінемось ми в житті.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

 Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Віз ламається чумак розуму набирається.

1А, 2Б,3В, 4Д

1В, 2Г, 3Д, 4А

1В, 2Б, 3А, 4Г

1В, 2Б, 3Д, 4Г