Складне речення з різними видами зв'язку

І не треба нести мені квітку надії, бо давно уже ти увійшла в мої мрії.

Є такі ночі: світло в очах ліхтарика, іриси цвітуть.

 Граки вмовкли, і тепер знову чути, як дятел сипнув скоромовкою.

Коні чвалають по калюжах, у повітрі свіжа вологість, де-не-де блимають далекі вогники.

Угорі озвались журавлі що взяли літо на  крила і летіли з ним у телії краї.

Каштани підносять свічі тополі співають  ввись і шепоти таємничі по кронах дерев  пронеслись.            

Шумлять жита високою стіною упершись в обрій на краю землі і жайворон тріпоче наді мною піднявши в небо пісню на крилі.

Хуртовина гуде замітає стежину людині.

Часто зупинявся, щоб перепочити, а небо над ним все ширшало й прояснювалось.

Я знаю - ти чекаєш теж, тривожно вгадуєш і любиш.

Дивись: шумує день погожий, кипить зелена заметіль.

Пливе над світом осінь, як медуза, і листя падає на брук.

 Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

І пригадалося йому дитинство над водами хиляться лози лелека пливе в висоті.

 Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

Заливається флейта трубить з переливами трубач рявкає бас гуде бариток.

4

6

5

7

Я люблю тишину, коли море так дише і зітхає у сні до холодних і темних глибин (В. Сосюра).

Мовчать каштани, стомлені і мляві, та ось під них, у царство тишини, ввірвалися чорняві і біляві, блакитноокі дочки і сини (В. Симоненко).

 Вітрило напнулось, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко (І. Драч).

А зграя дроздів-чикотнів, яких іще називають горобинниками, полетіла, мабуть, шукати собі інше дерево, яких у лісі не так і мало (Є. Гуцало).

[  ] і [  ], а [  ], (що  ), (щоб ), (що  ).

[  ], а [  ], (що  ), (щоб ), (що  ).

[  ] і [  ], а [  ], (що  ), (що ).

[  ], а [  ], (що  ), (щоб ).

Підрядний та сурядний.

Підрядний та безсполучниковий.

Безсполучниковий, сурядний, підрядний.

Безсполучниковий та підрядний

Більшого горя я не знаю, коли нива горить і чорніє зернина, тліє земля, де ромашки цвіли, сохне навічно тонка тополина.

Стоїть гора високая, зелений гай шумить, пташки співають голосно, і річечка блищить.

 Важчають ноги, важчає все тіло, тріскаються від спраги вуста, а в голову приходить шерех колосків, ніби там осипаються вони.

Я знаю, тут проходили бої і вороги ломились в ці ворота.

Коли прощаємось ми з другом бажаєм доброї дороги коли вітаємося з другом бажаєм доброго здоров’я.

Сонечко встає і в росі трава біля школи зацвітають квіти.

Квітка рвучко тягнеться до сонця і пружніє листя молоде в’ються стебел оксамиту  гронця бо весна пробудження іде.

Де синь стоїть над краєм де в росах далина ізнов шумить врожаєм мій рідний край.

Через єдине невелике віконце, яке розташоване в даху скупо просвічувалося небо і на горищі було світло.