Складне речення з різними видами зв'язку

а

б

в

г

Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні. (В.Сосюра)

Уранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток, і вони всі сяяли і промінилися. (О.Іваненко)

То стихаючи, то міцніючи, то завмираючи і народжуючись, котилася пісня, як хвиля ніжна. (В.Підмогильний)

Уже й череда перейшла; і тільки шляхом ледве плуганились дві корови, одбившись од череди. (І. Нечуй - Левицький)

Сполучниковий сурядний, підрядний та безсполучниковий;

Сполучниковий сурядний і підрядний;

Сполучниковий підрядний і безсполучниковий;

Сполучниковий сурядний і безсполучниковий.

У кухні затихла, потім знов почалась балачка, але Трохим уже не втручався: він мовчки сидів і постукував пальцями по столі. (В.Винниченко)

Хліборобська праця звично панує тут, усе відбувається в ніби неквапливому розміреному ритмі, а насправді спішать, спішать, щоб устигнути, щоб і вирощеного ні зернини не втратити. (О.Гончар)

Мова - це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. (О.Гончар)

Кобзар всюди був бажаним гостем: він по світу ходить, чує, що діється, і словами чи в пісні розкаже. (П.Панч)

Над кіньми хмарками здіймалась пара, під ногами голосно рипів сніг, а прозоре небо переблискувало іскристими сніжинками. (П.Панч)

Сковорода каже, що людина вступає у дивовижний світ, і її головним завданням є зберегти свою духовну істоту.(В.Шевчук)

Це не уява: я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, перекочується могутнім грюкотом і лине тихим акордом в плюскоті зливи. (М.Коцюбинський)

Він оглянув літак: душа його нудьгувала, а серце рвалось у простори над хмари, де буяє сонце.(В. Підмогильний)

Сполучниковий сурядний і підрядний;

Сполучниковий сурядний і безсполучниковий;

Сполучниковий підрядний і безсполучниковий;

Сполучниковий сурядний, підрядний і безсполучниковий.

4

5

6

7

[ ], ( що ), а [ ].

[ ], [ ], [ ],( що ), а [ ], [ ].

[ ], [ ], ( що ), а [ ], [ ].

[ ], [ ], ( що ), а [ ].

За тиждень Степан упорядкував архів і дав лад бібліотеці, пораючись коло неї з якоюсь чуттєвою втіхою, бо любив цю справу, любив книжки, як може їх любити той, хто з них почерпнув не тільки перше знання про світ, а й захоплення ним - для того книжка лишається вічним, мінливим і живим добродієм. (В.Підмогильний)

В садку ворушилося чорне, як гадюччя, гілля, стьобало по туго напнутих дротяних розтяжках, що тримали антенну щоглу і тужно підвивали деревам; поміж низькими стовбурами яблунь та вишеньок тьмяно білів сніг, лиш де-не-де над кронами дерев миготіли зорі - дрібні, неспокійні,перелякані начебто.(Г.Тютюнник)

Діди обідали в гетьманському курені; тілько батько Пугач прийшов на трапезу до Кирила Тура, і то вже була велика честь усьому куреневі. (П. Куліш)

А лопухи, почувши холодок, настовбурчилися, тихо зарипіли, випростовуючись, і теж запахли - низовинням, росою, ніччю... (Г. Тютюнник)

Ось так воно й виходить: коли хтось високо злетить, то неодмінно низько сяде. (М. Стельмах)

Яків повів коней навпростець, і було чутно, як тріщав у них під копитами сушняк. (А. Шиян)

Але дивна річ, не минуло й тижня, як цей сміх почав зникать.(В.Винниченко)

Зайчик їсти захотів, не зна, що робити, бо вночі засипав сніг і траву, і квіти. (К. Перелісна)

ставиться;

не ставиться.

Відкрилась дивовижна картина: поблизу було озеро, оточене зеленим берегом, на якому паслися дикі коні.

Вже сіріло, коли батько зайшов до хати, а на столі його чекала вечеря.

Надвечір пішов дощ і сильний вітер, гриміло всю ніч, а вранці знову визирнуло сонце.

Мати тільки сьогодні здогадалася: Ярина сказала неправду, щоб нікого не образити.