Безсполучникове складне речення. Розділові знаки

А) Безсполучникові складні речення складаються з двох простих речень без сполучників та приєднуються одне до одного за допомогою інтонації.

Б) Безсполучникові складні речення бувають з однорідними та неоднорідними частинами.

В) Частини безсполучникових складних речень приєднуються одна до одної тільки за допомогою смислових зв'язків.

Г) Між частинами безсполучникових складних речень можуть ставитись тільки такі розділові знаки, як-от: двокрапка, тире, кома.

A) Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло. (О.Довженко);

Б) Очі мамині сухі, голос ані здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять – вони закам'яніли (Гр. Тютюнник).;

В) Учора дав мені товариш скалку од дзеркальця, я глянув на себе і не впізнав (Гр. Тютюнник).;

Г) Я з силою штовхнув його ногою – і він розкинувся горілиць (Микола Хвильовий).

A) Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса – колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє (Гр. Тютюнник).;  

Б) Хлопець поволі глянув по ближчих берегах і трохи збентежився – на повороті праворуч виникло село, приховане доти за лукою (В.Підмогильний).; 

В) Мінялись краєвиди, мінялись настрої; мінялась флора, люди, обрії  (Іван Багряний).; 

Г) Коло стіни стояв верстат, на полицях уздовж лежало начиння (В.Підмогильний).

A)  І я бачу: в її очах стоять дві хрустальні росинки (Микола Хвильовий).;

Б) Він посміхався, йому приємно було чути собі хвалу й віру в свої сили від цієї синьоокої дівчини (В. Підмогильний).;  

В) Повз мене проходили обози, пролітали кавалеристи, грохотали по мостові тачанки (Микола Хвильовий).;

Г) Повз нього пропливали сотні облич, веселих, серйозних і заклопотаних, десь голосила обікрадена жінка, кричали, граючись, пацани (В.Підмогильний).

A) З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест – то йде Марія (Микола Хвильовий).;

Б) Хай згинуло, хай загуло – вони лишилися, як криця! (Є. Маланюк).;

В) Ото як вийти з сіней та подивись навколо: геть-чисто все зелене та буйне (О. Довженко).;

Г) Срібліє обрій в ніжному тумані – широко день роздав блискучі грані… (В.Свідзинський).

A) кома;

Б) крапка з комою;

В) двокрапка;

Г) тире.

A)[ ], [послідовність подій];

Б) [ ]: [доповнення]; 

В) [ ] – [наслідок];

Г) [ ]; [ ].

А) розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з часовими відношеннями;

Б) спонукальне, окличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з причиновими відношеннями;

В) розповідне, неокличне, складне, складносурядне, складається з 2 частин, з причиновими відношеннями;

Г) розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з відношеннями доповнення, конкретизації.

A) Пролітають з грюкотом мости семафори тунелі  все утікає назад (Іван Багряний).;

Б) Росте передгроззя скоро буде гроза (Микола Хвильовий).;

 В) Тешуть теслі з срібла сани стелиться сніжиста путь (Б. –І. Антонич).;

Г) Але ми напали на справжніх версальців за всю дорогу жодна черниця не промовила жодного слова (Микола Хвильовий).

A) наші пішли в контратаку (Микола Хвильовий).;

Б) і луною розноситься повідомлення по кімнаті.; 

В) і замовкають на тому кінці проводу.;

Г) та прийняти повідомлення нікому.

A) Знову на далекій міській башті за перевалом дзвенить мідь: то б'є годинник (Микола Хвильовий).; 

Б) Я знаю – моя мати і завтра піде в монастир… (Микола Хвильовий).;

В) Тягнуться обози, кричать тривожно паровики, проносяться кавалеристи (Микола Хвильовий).; 

Г) Він – один з багатьох таких ешелонів; женуть вони отак божевільним темпом через глуху піч і крізь ще глухіший Сибір, оповиті таємницею... (Іван Багряний).

A) А виявлений «секрет» був такий: у вагоні, у тім, середнім, тридцять другім, знайдено сліди диверсії – чотири дошки були двічі перерізані ножем упоперек (Іван Багряний).;

Б) За портьєрою в скляних дверях стоїть заграва: то за дальніми кучугурами горять села, горять степи й виють на пожар собаки по закутках міських підворіть (Микола Хвильовий).;  

В) Дзвенить суха весна, гуде зелений дуб на згір'ях, і облизане каміння сміється до сонця (Олесь Гончар).;

Г) Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна (Гр.Тютюнник).