Складне речення з різними видами зв'язку

А Здається, сьогодні зі мною щасливий усенький світ (О. Довгоп’ят).

Б Вітька спрагло зазирав у темні дівочі очі, мов у пречисту криницю (В. Чемерис).

В Вона піснями виспівала душу, вона пісні ці залишає нам (Л. Костенко).

Г Пригорнеться до трави – і вона зашелестить, загомонить, помилує, обдарує пахощами (Б. Харчук).

А Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар.творчість).

Б Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи (Л. Костенко).

В У гаю, гаю вітру немає; місяць високо, зіроньки сяють (Т. Шевченко).

Г Воду для пиття наш куточок носить аж з лісу: там вона набагато смачніша (А. Дімаров).

А Трапиться слово зрадливе геть його, сину, гони! (Б. Олійник).

Б А ще таку я вирізьблю картину зі всіх дворів збігається рідня (Л. Костенко).

В Хай лине пісня в ранішні тумани хай з нею день римує біг життя (Ю. Вавринюк).

Г Небо було синіше од моря море було синіше од неба (М. Коцюбинський).

А Людство не усвідомить себе як єдине ціле: не буде йому добра (ОлесьГончар).

Б Мріють крилами з туману лебеді рожеві, сиплять ночі у лимани зорі сургучеві (В. Симоненко).

В Чудовий краєвид послався понад ним: стави, лисніючи у сяєві нічнім, один до одного горнулися пестливо (А. Міцкевич).

Г Я тягнусь догори i сам собi не вiрю: вiд зарiчки знову над нашою хатою пролiтають лебедi! (М. Стельмах).

А переліку

Б зіставлення

В пояснення

А Рушники, які часто розвішували над вікнами і дверима, мали оберігати оселю від усього нечистого, що могло до неї потрапити (В. Супруненко).

Б Липневий день догоряє десь за сутінками густих височенних дубів і лип, палахкотить на золотих банях і сяйно-білих стінах верхівки собору, що вигнався стрімко в небо (Іван Багряний).

В Тільки крота не видно було: він кидався глибоко в норі з поверха на поверх свого житла і не тямив, що воно там коїться на горі (Гр. Тютюнник).

Г Перед його очима в буйних травах, у перелісках і між могутніми деревами повільно бродили великі пречудові тварини (П. Загребельний).

А Зненацька за одну ніч упав сніг, і тепер кущі лежали під холодним блідаво-голубим небом якісь мовби затишнілі, вирізьблювалося виразно на сніговій блідості кожне дерево, яскріли під сонцем широкі галявини (П. Загребельний).

Б Саме тоді викінчено Софію Київську, і собор стояв рожевим дивом посеред білих снігів, а невидимий християнський Бог ждав, щоб його намалювали на стінах, упевнений у своїй незамінимості (П. Загребельний).

В Ці жінки виходили своїми ногами довколишні яри, ліси та луги, їм відомо, де ще збереглися зовсім рідкісні рослини (Є. Гуцало).

Г На землі різні справи є, звісно, та слід твердо усім пам’ятати: не буває нічийного крісла, лиш буває нічийна лопата (Г. Дудка).

А [ ], [ ], ( ), [ ], ( ).

Б [ ], [ ], ( ), ( ).

В [ ], ( ), ( ).

Г [ ], [, ( ),], ( ).

А Коли є і звичаї, і традиції, і пісні, то приймаєш їх як щось цілком природне, а, коли це зникає, то починаєш докопуватися до причин зникнення того, що раніше тобі здавалося незникненним (В. Голобородько).

Б Мати вірила: земля все знає, що говорить чи думає чоловік; на самоті вона тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого… (М. Стельмах).

В Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з небесних октав, коли думи збігалися з мли бездоріжньої і незвіданий смуток за душу смоктав (В. Симоненко).

Г Дивись: де сонце умивалось, там стільки крапель золотих кульбабиних в траві зосталось, що й небо мружиться від них (Д. Іванов).

А три

Б чотири

В п’ять

Г шість

А 1

Б 2

В 3

Г 4

А Тече ріка між тихих верболозів росте трава в зарошених лугах (М. Братан).

Б Сумує Корсунь староденний нема журбу з ким поділить (Т. Шевченко).

В Мати вірила земля все знає (М. Стельмах).

Г Погляну на березограй аж серце завмирає (Д. Луценко).