складне речення з різними видами зв'язку

 Сьогодні дуже яскраво світить сонечко. ( сонечко - підмет, світить - присудок)

За вікном швидко капає холодний дощик і вітер гучно завиває. ( дощик і вітер - підмети, холодний - присудки)

Мама купила мені дуже-дуже багато різних солодощів. ( солодощі - підмет, купила - присудок)

не знаю

ніби в нашому ставку живе сом.

як хвилюється в шторм море.

ніби солов'їха в гаю щебетала.

як краще готувати великодню паску.

дві

три 

чотири 

п’ять

Під небом соковитим і дзвінким, де ходить вітер теплий і рум’яний, де сонце світить радісно щодня вони будують променистий дім.

Ці місця стали дорогими для них, тому що тут ходили їхні хлопці, і тут вони заліковували свої рани, писали дівчатам листи.

3 моря, яке враз потемніло, набігла хвиля з білими густими гребенями й почала, ніби танцювати навколо човна.

На небі раптом зашуміло й загуло, неначе сосновий ліс, який виднівся на обрії, загомонів із вітром.

Стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

У поля виходжу і, здається, бачу і цвіт очей, і по­смішку гарячу.

На дубі довго не розпускаються бруньки, зате довго восени дуб не ронить свого листя.

Уночі несподівано подув північний вітер, небо скоро затягло хмарами.

Ради тебе (Україно) перли в душі сію ради тебе мислю і творю хай мовчать Америки й Росії я з тобою говорю.

І пригадалося йому дитинство над водою хиляться лози лелека пливе у вишині.

З-за землі скочила невеличка іскорка довга променяста смуга простяглася від неї над землею далі викотився серп огненного кільця пучок світу полився по горах і лісах .

Прощаємось ми з другом бажаємо доброї дороги вітаємося з другом бажаємо доброго здоров’я.

 ɷ                  

Ѧ

 ⃝

҉  

! ?

?  }                  

{  }

!   {  

2

3

4

5

[ ], (як).

[ ] , як [ ].

[ ],  [ (як)  ].

(  ), ( ), [ як ].

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

За гречками, в долині,  де ніжним плетивом ткався сивий туман, – показалось село.

1

2

3

4

5

Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Є в житті кожного народу часи, коли нікому ніщо не прощається, коли всяке добро або зло, зроблене людиною, падає на незримі чаші найтонших терезів історії.

Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі.

Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег.

Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені не так легко (О.Кобилянська).

Тільки арештант, тільки той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу (Іван Багряний).

Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало.

Як неприємно, коли баба клене або коли довго йде дощ і не вщухає (О.Довженко).

Я дуже щасливий, що стрічаюсь з ним тут, на просторі, де ніхто не затулить його обличчя... (М.Коцюбинський).

Здезорієнтовані пасажири відчувають, що щось не гаразд, що щось у світі чудне діється... (Іван Багряний).

Образ, над яким працювала невсипуче з розгорілими щоками, яким була перейнята до глибини душі, була велика копія образу Корреджо "Віроломна" (О.Кобилянська).

[ ], (яка ), і (яка ).

[ ], [ ], і [ ].

[ ], (яка ) і (яку ).

[ ], ( дарма що... ), і (дарма що... ).

[ ], [ ] і [ ].

[ ], ( дарма що... ) і (дарма що... ).

[ ], [ дарма що... ], і [дарма що...] .