Складне речення з різними видами звязку

Складнопдрядне із підрядною означальною частиною

Складним безсполучниковим

Складним із сполучниковим (сурядним і підрядним)і безсполучниковим зв'язком

Складним із сполучниковим (підрядним) і безсполучниковим зв'язком

Нещодавно гурт "С.К.А.Й." порадував шанувальників новою композицією "Дай мені любов"; лідер гурту Олег Собчук упевнений, що світло можна знайти навіть у найтемніші часи, а пережити скруту допоможе кохання.

Гострі соціальні події сприяли поверненню на велику сцену рок-гурту "Нумер 482", а сучасні реалії вилилися в пісню-заклик "Добрий ранок,Україно!"

Деякі вчені вважають,що люди, які слухають важку музику, мають більш розвинений інтелект.

Цікавий факт: в одному англійському замку був проведений рок-концерт, після якого зі споруди втекли всі щури.

1

2

3

4

Одного весняного ранку, коли під моїм вікном брунькував фіолетом бузок, на ранніх яб¬лунях розпускався рожево-білий цвіт, я вийшов з хати на подвір'я і став як зачарований, - у саду дзвінко витьохкувала якась незнайома мені пташ¬ка.

Дехто і мене пізнає - догадуюсь по не¬сподіваних окриках позаду; чим я більше набли¬жаюся додому, тим тяжче стає від ваги тих не¬сподіваних тривожних окриків.

Удень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні.

У п'ятницю, перед самою війною, сон мені приснився: вийшла я з хати, стала на взгір'ї, а вни¬зу наш Дніпро і Кошова поєдналися, розкинулися, як розкидаються небеса прозові.

Село також у тумані, але з гори видно, як сонце прудко біжить десь із поля.

 День той ткався і ткався із різних настроїв, у яких переважав радісний, та 

подеколи до нього долучався і сумний.

Так це ім’я прилипло до Івана, пізніше письменник додав до нього прізвище 

Черемшина, яке взяв від назви річки Черемош.

 Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче і посміхається крізь сльози осінь і натрушує журбу на мою наболілу душу.

Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого перебування на чужині? 

У такому, власне, стані блукав я одної весняної днини понад річкою Прутом.

Але ні, се не уява: я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, перекочується могутнім грюкотом і гине тихим акордом у плюскоті зливи. 

Не встиг я ще й раз озирнутися гаразд, як по моїх напружених нервах ударила хвиля рідних, близьких мені звуків.

У сю величну хвилину тихо розгортаються кущі — і на галявину виходить Хо. 

 Хо сидить посеред галявини, а навкруги нього панує тиша. 

Долиною повилась річечка, наче хтось кинув нову синю стрічку на зелену траву. 

Межи зеленими килимами біліє гречка, неначе хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці, а з поля віють чудові пахощі од нестиглого зерна і польових квіток. 

Вишнево-яблуневі садки, що сьогодні зранку були такі змерзлі, подобрішали, 

потеплішали, і село звеселіло, людські обличчя погіднішими стали.

Позеленіли вікна, повітря стало бузково-синім, і верхівки тополь вигойдувались на поривчастому вітрі.

Дурманом віяло з густих заростей, які двома застиглими хвилями означали нічну вулицю, танучи в повітрі, а з обійсть долинав дух матіоли.

Мати брала пучками ягоду, несла до вуст, і коли роздушувала черешню, то в кутиках уст спалахував сік.

3

5

7

4

1

2

3

4

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу.

Погортайте сторінки сивих віків, і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси творців, імена яких так розгубила історія, що вже навряд чи знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні.

Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вулицею, де поряд з іншими убогими хатами стояла його хата з трьома вікнами і такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох з, якого буйно росли окремі стеблини жита.

У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога.

Листя не може плисти проти течії, воно жовтіє від туги, опадає, і вода відносить його до моря. 

Той, хто з народом долю поділяє, від нього має щедру нагороду.

Поети йдуть за горизонт — поезія зостається віч-на-віч з вічністю.

Одного зимового погожого дня забарабанили, заспівали дзвіночки — на нашу вулицю ввірвалася трійка в яблуках.